Сергій Лебідь: Нашій планеті не потрібно стільки стадіонів, скільки будується для Олімпійських ігор. Воно все одноразове — басейни, стадіони. Коли Олімпіада закінчується, з усім цим потрібно щось робити. Об’єкти, які були в Ріо, стоять занедбані, поросли травою, їх ніяк не використовують. У Лондоні всі ці Олімпійські містечка та стадіони реконструювали, так з’явився новий район. Після Олімпіади в Сочі всі об’єкти досі стоять занедбані, там все осипалось, поросло. Там величезне поле паркування, яке нікому не потрібне — вони теж не подумали, що з цим робити далі.
Кожні наступні Олімпійські ігри стають все дорожчими. Вартість Олімпійських ігор у Токіо сягає 30 млрд доларів. Офіційно Ігри в Сочі коштували 15 млрд доларів, але японські аудитори кажуть, що було витрачено у 2 рази більше. Завжди є якась офіційна цифра і фактична. Олімпійські ігри — це політична штука. Політики проводять ці ігри й потім кажуть своїм виборцям — «Подивіться, які ми молодці, ми залучили якісь інвестиції, привезли туристів. Нічого страшного, що ми витратили понад 10 мільярдів доларів».
У Ріо-де-Жанейро взагалі є фавели — нетрі, зроблені з того, що люди самі знайшли на вулиці. Там тотальна бідність. Ріо-де-Жанейро витратило 13 мільярдів не на соціальне житло, школи, дитсадки, боротьбу зі злочинністю, а провели Олімпіаду. Перед Олімпіадою у них сталась фінансова криза і спалах вірусу Зіка. Були показники, щоб все скасувати, але вони все одно провели Олімпіаду й отримали Олімпійське містечко, яке стоїть нікому не потрібне. В Афінах була дуже серйозна фінансова криза і хитка економіка, але вони вирішили теж провести Олімпійські ігри. Деякі економісти стверджують, що Олімпійські ігри були останньою краплею, після яких Греція звалилась у фінансову кризу, яка триває і досі.
Очевидно, що реформа потрібна, бо це нелогічно — будувати об’єкти, які потрібні тільки один раз, за такі кошти. Логічно було б обрати якесь одне місто, побудувати в ньому всі потрібні об’єкти й проводити там кожну Олімпіаду, а між Олімпіадами проводити якісь інші міжнародні змагання. Буде у нас така столиця спорту у світі. Олімпіада не платить спортсменам, їм платять урядові й неурядові організації тої країни, яку спортсмени представляють. В Україні найбільше коштів платить Кабмін, також є місцеві ради. Це породжує бідність серед спортсменів, бо якщо ти раптом не медаліст, то ти будеш отримувати зарплату від Кабміну, яка не дуже велика. Олімпійцю, щоб гарно заробляти, потрібно брати медалі, що дуже складно або щоб тобою зацікавився якийсь бренд, який прийде з рекламним контрактом, що не для всіх.
Олімпійський комітет заробляє більшу частину своїх грошей з трансляцій Ігор. Неважливо, звідки вони йдуть, їх показують по телебаченню та в інтернеті платно, заробляючи на трансляції. 83% населення Японії були проти проведення Олімпіади, це взагалі одностайність. Я не знаю, чи варто було скасовувати — на Олімпійських іграх підв’язано стільки контрактів, кредитів у банках, що якби вони їх скасували, то, мабуть, витратили б іще більшу суму.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS