Весна починається після джазового фестивалю «Єдність», — організатор
17 та 18 березня о 18:00 у Київському національному театрі оперети відбудеться щорічний Міжнародний джазовий фестиваль «Єдність»
В нашій студії організатор джазового фестивалю «Єдність» Сергій Грабар.
Сергій Грабар:17-18-го березня в Києві проходить щорічний Міжнародний джазовий фестиваль «Єдність» в Київському національному академічному театрі оперети.
Є таке прислів’я, що весна починається після фестивалю «Єдність».
Василь Шандро: Кого можна буде почути цього року на фестивалі?
Сергій Грабар: Традиційно фестиваль розпочинає заслужений артист України, піаніст-віртуоз Володимир Соляник.
Також ми почуємо музикантів з Литви, Польщі, Угорщини і, можливо, з Норвегії.
17 березня — перший день фестивалю, початок о 18:00 годині.
В цей день ми зможемо почути литовський колектив «Klajpeda Jazz Band» під керівництвом відомого трубача Вітаутаса Грубляускаса, який є мером міста Клайпеда
З угорських виконавців виступить патріарх польського джазу Йоргас Сколіас в тріо з тромбоністом Броніславом Дужі та угорським перкусіоністом Андрашем Дешом.
З українських виконавців ми зможемо побачити гурт «Revenko Band».
Джазовий день 18 березня відкриють знову ж таки музиканти з Литви. Це — молодий і перспективний колектив «Silent Blast Quintet» з Каунаса і досвідчений альт-саксофоніст Вітаутас Лабутіс.
Після них виступатиме легенда джазу Володимир Тарасов разом з нашим Володимиром Соляником, львівським контрабасистом Марком Токарем таспівачкоюІнессоюІваницькою.
Наступним на сцену вийдешедевральнийпіаніст з Польщі Кшиштоф Кобилінскі.
А закривати другий день фестивалю буде «Тріо АндрашаДеша», в якому вже відомий нам по першому дню фестивалю перкусіоніст виступить з двома угорськими гітаристами ІштваномТотом та Мартоном Фенівеші.
Ведучий в цьому році буде заслужений артист України Валерій Чигляєв.
Василь Шандро: Чи можна говорити про якісь тенденції розвитку джазової культури в Україні?
Сергій Грабар: Такої масовості, як в інших напрямках, немає, але є підйоми і спади. Наразі ми спостерігаємо за підйомом джазу в Україні, відбувається все більше і більше концертів в Києві та в інших містах, більше з’являється різноманітних фестивалів.
Василь Шандро: Ви не музикант, а письменник і перекладач. З чим пов’язане те, що ви стали організатором такого фестивалю?
Сергій Грабар: Я захоплювався джазом ще зі школи, і в якийсь момент, я пам’ятаю, ми розмовляли з директором Музичної школи джазового та естрадного мистецтва Петром Полтаревим про те, що тоді в джазовому мистецтві в Києві не булу нічого, проходили інколи лише окремі концерти. І я вирішив організувати триденний джазовий фестиваль.
Василь Шандро: Джаз позбувся вже андеграундного навантаження?
Сергій Грабар: Думаю, так, він вийшов вже з андеграунду. Він не є забороненим, в нас в кожній області є музичні школи, де навчаються джазу, Київський інститут музики імені Глієра. Тобто це не андеграундна музика, просто вона не популяризована.
Василь Шандро: Чи проникають якісь джазові мотиви в популярну музику?
Сергій Грабар: Я думаю, що він став більшим популярним. Якщо ви подивитеся на афіші та сіті-лайти, то в них все більше і більше присутнє слово «джаз», навіть у тих випадках, коли джазом там і не пахне. Це слово почало привертати до себе більше уваги і його використовують в плані промоушена власної творчості. Ну і добре.
Василь Шандро: Українські джазові виконавці беруть участь в міжнародних джазових фестивалях не в Україні?
Сергій Грабар: Так, той же Соляник. Напевно, найбільш відомий з українських виконавців — це гітарист Енвер Ізмайлов зі своєю унікальною технікою гри на гітарі, яка не властива нікому в світі. Він живе в Криму, але це український виконавець, бо Крим був, є і буде українським.
Василь Шандро: Чи є музиканти, які використовують якісь автентичні мотиви в джазових обробках?
Сергій Грабар: Так, є, наприклад, Юлія Рома, в неї є декілька концертів, які вже записані на диски. Та ж Наташа Лебедєва, Олександр Саратський, який виконав «Цвіте терен». З одного боку — це абсолютний джаз, з іншого — абсолютний «Цвіте терен».
Але все одно ще немає того загального сприйняття джазу, який хотілося б.