«Громадське радіо»
Євгенія Гончарук: На прес-конференції ви презентували результати моніторингу щодо безкарності злочинів проти журналістів у 2013-2014 роках?
Сергій Томіленко: Так, йдеться про жорстокі злочини проти журналістів періоду Євромайдану і опору режиму Януковича, коли він намагався боротися з активістами і журналістами, не добираючи ресурсів і сил. Зараз, коли ми робимо ревізію усіх існуючих моніторингів, зводимо дані правоохоронних сил — виходимо на страшні цифри: +60 випадків, які свого часу не входили в оперативні моніторинги , +271 випадки фізичного побиття журналістів у Києві і регіонах, 9 арештів, 2 вбивства.
Журналіста газети «Вести» В’ячеслава Веремія вбили тітушки, друга смерть журналіста — студента Ігоря Костенко, героя Небесної Сотні. Він загинув як громадський активіст, але ця справа теж на контролі у нашої організації. Ми ставимо за мету не лише озвучити певну статистику, а й добитися покарання
Вікторія Єрмолаєва: Чи є вже покарані?
Сергій Томіленко: Ми вже не віримо на слово ні правоохоронцям, ні владі, бо три роки — це достатній термін для хоч якихось результатів. Але на сьогодні ми бачимо, що правоохоронна система або немає належної кваліфікації розслідувати ці справи, або — що ще гірше — свідомо розвалює ці справи. І тут про свідоме розвалювання цих справ можемо точно говорити на регіональному рівні.
Вікторія Єрмолаєва: Є докази?
Сергій Томіленко: Так, кілька днів тому ми отримали юридичний висновок про справу побиття фотокореспондента Ігоря Єфімова у Черкасах у лютому 2014 року. Це була така показова справа — на контролі у президента — про побиття журналіста у часи Євромайдану. Але суд виправдав єдиного підозрюваного, при тому що було встановлено цілий автобус — 30 працівників міліції, які били, або у присутності яких били, цього журналіста. Та, оскільки ніхто не зізнався, обвинувачення висувалось лише керівнику. А потім ця справа розвалилась.
У нас звикли звинувачувати суд, але з юридичного аналізу справи (ми спеціально попросили фахівців його провести) випливає, що тут винна прокуратура. Суд фактично прийняв такі страшні матеріали, що винести інше рішення не міг. Навіть цей один командир підрозділу міг проходити по трьох статтях кримінального кодексу: 1) перешкоджання професійній діяльності журналістів — прокуратура це не пред’явила, 2) управління групою осіб, яка призвели до побоїв — прокуратура теж вивела цю статтю, 3) і вона залишила найменшу — неналежне виконання службових обов’язків. Ця стаття, яка потребує окремого провадження, яке б мало встановити рівень збитків здоров’ю. І прокуратура не проводила цього кримінального провадження. І у нас виходить, що у суді найлегша стаття, але вона ще й не підтверджена ніякими іншими діями, які б встановили розмір цієї шкоди. І у суді це все розпадається.
Ми боремося. Оскільки засвітилися прізвища цих 30 міліціонерів, які були у цьому автобусі, з одного боку, була гарна акція солідарності — 5 обласних газет вийшли з прізвищами цих міліціонерів на шпальті , і друге — ми тепер вже офіційно скерували запит від Національної спілки журналістів до міністра МВС Авакова з вимогою надати по кожному прізвищу інформацію, чи працюють вони зараз у правоохоронних органах. Наша вимога — позбулися у Нацполіції і МВС тих людей, які перешкоджають журналістській діяльності. Ми зараз навіть не говоримо про кримінальну відповідальність, а про хоча б якесь покарання, відторгнення цих людей із системи.
Євгенія Гончарук: А на прокуратуру можна якось вплинути?
Сергій Томіленко: Ми шукаємо зараз ці варіанти, тільки зараз ми отримали цей адвокатський висновок. Звичайно, ми звернулись до Генпрокуратури, щоб вони провели ревізію цієї справи. Але, на жаль, я сьогодні не бачу, що оновлене керівництво демонструє повагу до цих справ.
Буквально днями у Києві була міжнародна конференція з безпеки, були поважні представники ОБСЄ, ЮНЕСКО, заступник генерального прокурора Євгеній Єнін. І я у цій присутності так само акцентував увагу на цих справах, бо у нас по фізичній агресії, по цих жорстоких злочинах — за часи Євромайдану 271 випадок, але за три повних роки від Євромайдану — понад 800 інцидентів фізичної агресії до журналістів. І у жодному ми не маємо прецедентів покарання. Так от я попросив пана Єніна взяти на контроль хоч цю одну справу Ігоря Єфімова, щоб був цей прецедент покарання.
На що відповідь заступника генерального прокурора — ви, журналісти, маєте нас зрозуміти — всі наші обласні прокуратури знекровлені. Найкращі прокурори кожної області відряджені до Києва і розслідують справи Євромайдану. Але ж ми не бачимо натуральних результатів у Києві.
Вікторія Єрмолаєва: Ситуація страшна — ми говоримо, що 271 людина постраждала фізично за часи Євромайдану, загалом з початку Євромайдану — 800, а ще скільки таких випадків, про які ми не говоримо, бо вони просто не були висвітлені?
Сергій Томіленко: Вони, дійсно, або не були висвітлені, або уже всі перетерпіли в очікуванні, що після Революції Гідності ми все одно маємо здобувати здоровий клімат для журналістської діяльності.
Якщо говорити про сьогодні, чому ми розбурхуємо увагу, акцентуємо на нерозслідуваності, непокараності за злочини часів Євромайдану — бо безкарність за ті очевидні, брутальні злочини сіє атмосферу тривоги у всіх сучасних журналістів.