Ви не уявляєте, як на сході слухають мої пісні — до останньої ноти, — Леся Горова

Дмитро Тузов: Ми знаємо, що ваші пісні лунають на українському каналі «Малятко TV».

Леся Горова: Так, це чудовий канал, на якому я озвучую пісні і озвучую мультфільми. Взагалі, писати для дітей — це прекрасно, і мені дуже приємно, що діти співають мої пісні, і не тільки в Україні, а й за кордоном.

Дмитро Тузов: В яких країнах?

Леся Горова: В Іспанії, Естонії, Білорусі, Італії, Польщі — це тільки ті країни, де я бувала, і наші українські діти, які навчаються в суботніх школах також співають пісні з моєї книжки «Відчинилося життя». На моїх піснях вже виросло покоління дітей, деякі вже навіть є мами, вони пам’ятають і співають вже ті пісні своїм дітям.

Завдяки цій книжці я тепер їжджу по країні, в тому числі, і на схід. Там співаю, проводжу творчі вечори.

Люди бояться, що після того, як українські війська відійдуть з Кримського, то з сусідніх Сокільників їх поріжуть та повбивають

Наталя Соколенко: Чи є ця книжка в бібліотеках на сході?

Леся Горова: Я думаю, що є, тому що вона видавалася за державний кошт, і роздавалася бібліотекам. Але, окрім того, я дарую цю книгу. Нещодавно я була у селі Кримському, яке перебуває під постійними обстрілами. Їхали ми туди по страшному болоті, приїхали в той день, коли був сильний обстріл, жили в кімнаті без вікна та знаходились у 500 метрів від лінії вогню, адже в ту ніч зайшли диверсійні групи на нашу територію.

На другий день в нас був концерт, де нам розповідали, що нещодавно на пасовищі підірвалися 12 корів, і це м’ясо не можна було їсти, тому що в ньому були осколки.

Попри все це люди тішилися концертом, маленькі хлопчики і дівчата співали зі мною.

Також я виступала в Станиці Луганській, де позбиралося дуже багато діточок у вишиваних сорочках. Після чого передали з тої сторони, що коли вони зайдуть, то змусять тих дітей ці сорочки з’їсти

Під кінець мені сказали таку фразу: «Ми не здамося без бою». Взагалі, я вважаю, що, якщо буде відведення військ, село Кримське буде захоплене. І це буде трагедія, тому що у сусіднє село Сокільники, за словами людей, прийшли вночі «казаки» і вигнали мешканців. Це було 1,5 роки тому, з тих пір воно окуповане. Тому люди бояться, що після того, як війська відійдуть, то з сусідніх Сокільників їх поріжуть та повбивають.

Також я виступала в Станиці Луганській біля будинку культури 1 червня на День захисту дітей, де позбиралося дуже багато діточок у вишиваних сорочках. Після чого передали з тої сторони, що коли вони зайдуть, то змусять тих дітей ці сорочки з’їсти. Уявляєте, як залякано себе почувають люди і діти, переживаючи, що буде, якщо війська відведуть.

Це люди, які кожен день дивляться  в обличчя смерті, тому в них патріотизм непідроблений, вони надзвичайно вдячні за моральну підтримку, бо вона їм найбільш потрібна

Дмитро Тузов: Чи є такі місця на сході, те ви не побували?

Леся Горова: Я думаю, що є. Ми їздимо з «Артдесантом», і наша позиція — їхати біля лінії фронту, але там, де більш-менш безпечно. Ми були в Станиці Луганській, Щасті. Ви не уявляєте, як там слухають наші пісні, буквально до останньої ноти. Це люди, які кожен день дивляться в обличчя смерті, тому в них патріотизм непідроблений, вони надзвичайно вдячні за моральну підтримку, бо вона їм найбільш потрібна.

Тому вертаючись звідти, я пишу багато нового, і постійно хочеться поїхати назад.