Як наркозалежні стають жертвами шахраїв, які обіцяють їх вилікувати?

Як повідомляють на офіційному сайті СБУ, Організатори «бізнесу» приймали замовлення на примусове «лікування» у так званому реабілітаційному центрі людей, які, на думку їх родичів чи знайомих, страждають від наркотичної, алкогольної або іншої залежності. Члени угруповання виїжджали до «замовлених» та під психологічним тиском змушували їх відправитися на «лікування». У разі відмови потерпілих, то їх все одно доставляли до реабілітаційного центру, але вже силоміць.

«Реабілітанти» утримувались у спеціально облаштованих бараках та підвалах, до них застосовувались тортури. Позбавлені волі не могли самостійно покинути місце перебування, за ними постійно спостерігали «наглядачі» центру. Вони також не розпоряджались власним часом та примусово працювали на деревообробному виробництві, сільськогосподарських та будівельних роботах на користь власників «реабілітаційного центру». У результаті спецоперації співробітники СБУ звільнили понад 200 незаконно утримуваних «реабілітантів», які вже підтвердили факти катування та нанесення їм тяжких тілесних ушкоджень. Також затримано 22 наглядачів, у тому числі трьох осіб, які виконували організаторські функції.

В нашій студії Олександр Гатіятуллін, голова новоствореної організації «Україна без тортур», представник організації «Національний превентивний механізм» — це мережа волонтерів, які без попередження моніторять місця несвободи — тюрми, інтернати, притулки.

Він говорить про те, що в Україні немає механізмів, які б захищали наркозалежних, тому родичі здають алкозалежних і наркозалежних членів своїх сімей у подібні релігійні «реабілітаційні центри», щоб їх там вилікували. Але не завжди слідкують за умовами їх перебування таких місцях.

«К сожалению, такие религиозные „реабилитационные центры“, которые организовываются религиозными общинами, не попадают под юрисдикцию мест несвободы. Ведь места несвободы — это те места, куда направляют человека по решению суда, и откуда они не могут выйти. А в эти центры люди не помещаются по решению судебного органа, туда их отправляют родственники, платят за это деньги, чтобы они там прибывали, и контроля за тем, что там происходит, со стороны государства практически нет», — говорить Олександр Гатіятуллін.

Около года назад я был в Боярском центре милосердия, где наблюдал ужасные условия: стойкий запах мочи, ведра под испражнения, люди с ампутированными конечностями на колясках, не имеющие статуса инвалидности, плетут похоронные венки

«Около года назад я был в Боярском центре милосердия, где наблюдал ужасные условия: стойкий запах мочи, ведра под испражнения, люди с ампутированными конечностями на колясках, не имеющие статуса инвалидности, плетут похоронные венки. В Боярском городском совете мы пообщались с чиновниками, которые сказали нам, что были не в курсе происходящего.

Я считаю, что если такие центры создаются на территории каких-то городских или поселковых советов, то в первую очередь громада сама должна контролировать условия в таких центрах, потому что в эти места отправляли людей по направлению центра труда и социальной защиты. Они думали, что таким образом проблемы решены, но необходим контроль.

Ведь перед попаданием в такие центры милосердия человек должен пройти медицинский осмотр, пройти детоксикацию, чтобы снять абстинентный синдром — ломку. Далее есть признанные методы лечения алкоголизма и наркозависимости, и эти методы могут быть не всегда медикаментозные.

Этого ничего не делается, поэтому в данном случае мы наблюдаем издевательство над людьми, когда им не облегчают страдания от последствий приема наркотиков. В данном конкретном случае мы также видим, что людям наносились телесные повреждения и эксплуатировали их в рабском труде», — додає він.

К сожалению, в Украине на государственном уровне нет программ по реабилитации наркозависимых

«О создании таких „реабилитационных центров“ я еще слышал в 90-х годах в России. В Украине такое явление не изучено, но эти центры встречались и у нас. Мне иной раз писали из Херсонской области, и Крыма, из Донецкой области.

И эта спецоперация СБУ и прокуратуры показала, что такая проблема существует в Украине, и кто-то должен со стороны государства изучить этот вопрос.

В первую очередь нужно, чтобы районные и государственные администрации подняли реестры — какие реабилитационные центры или центры для бездомных находятся на их территории. И соответствующие комиссии должны провести мониторинг таких центров» — зазначає голова організації «Україна без тортур».

«К сожалению, в Украине на государственном уровне нет программ по реабилитации наркозависимых. От того, что мы положим наркозависимого в клинику и проведем двухнедельный медикаментозный курс лечения, он не излечится. После медикаментозного вмешательства нужно еще около полугода проходить курс реабилитации. Но государство не создало условий для этого», — такий сумний факт наводить Олександр Гатіятуллін.