Я думаю, нас чекають складні, цікаві та ефективні завдання, адже робот поки є механізмом з обмеженим потенціалом вирішення креативних завдань, — у студії Роман Зінченко, глава правління, співзасновник Громадської організації “Greencubator”.
Ірина Славінська: Наскільки близька перспектива повної роботизації виробництва?
Роман Зінченко: Думаю, до роботизації не тільки виробництва, а життя, ми наблизилися набагато ближче, ніж можна було про це подумати. Важливо, як ними скористатися цим так, щоб мати поступ для планети та цивілізації.
Любомир Ференс: А що можна сказати про роботизацію в Україні?
Роман Зінченко: Коли хтось з наших слухачів сьогодні платив за телефон терміналом, він користувався роботом, який забрав роботу в касира. Раса касирів від цього не почала протестувати — вони зайнялися іншими завданнями. Коли хтось запаркував автомобіль парктроніком, він теж скористався роботом.
Мені на пам’ять приходить монумент в Чорнобилі: поруч з монументом пожежникам майданчик з роботами ліквідації ЧАЕС. На жаль, ми часто в ситуації, коли користуємося людьми як роботами.
Дуже часто ми відправляємо людей на завдання, які мали б робити механізми.
Дуже багато нових підприємств, якими ми пишаємось, але в яких люди роблять механічну роботу, яка може скоро зникнути. З іншого боку, до нас багато тенденції йдуть з затримкою, але ми від них нікуди не подінемось.
Ірина Славінська: Чому в Україні така дешева праця людей?
Роман Зінченко: Це дуже болюче і тривожне питання. Я схильний вважати, що це спадщина посткомуністичної економіки, яка не бачить в собі активного економічного гравця.
У нас є величезні проблеми з людським капіталом з точки зору кваліфікації людей. Багато підприємців, які в Україні намагалися налагодити складне серійне виробництво, пішли з двох причин: перша — абсолютно ідіотське митне законодавство та робота держави у підтримці експортно орієнтованих виробництв, друга — вони не могли найняти людей. На жаль, це великий виклик для країни, і нам потрібно з цим щось робити.
Я думаю, коли ми почнемо заводити сюди більше підприємств, інколи нам потрібно буде імпортувати управлінські технології, але ми отримаємо ріст якості робочої сили. В багатьох випадках там, де ми говоримо про серійне виробництво, роботизація все одно знищить ці робочі місця.
Ірина Славінська: І що тоді буде?
Роман Зінченко: Я думаю, нас чекають складні, цікаві та ефективні завдання. Зокрема, завдання з управлінням цими процесами, їх програмуванням, налагодженням та експлуатацією роботизованих ліній.
З одного боку, ти маєш розуміти принципи, як ця річ працює, але з іншого — маєш вміти користуватися великими автоматизованими системами.
Робот поки є механізмом з обмеженим потенціалом вирішення креативних завдань. Але багато переваг, які ми сьогодні маємо, пов’язані з тим, що ми відійшли від ручної праці. Спроможність прогодували планету базується на тому, що в нас є достатньо технологій, які забезпечують отримування їжі.