«Громадське радіо»
Експерти громадської організації «Інститут податкових реформ» Дмитро Серебрянський, кандидат економічних наук, та Павло Селезень, кандидат юридичних наук, розповідають про моніторинг митниці та уникнення подвійного оподаткування.
Андрій Куликов: Чому «Інститут податкових реформ» розпочинає цей рік з ініціатив у галузі митниці та моніторингу митниці і спроб забезпечити уникнення спроб подвійного оподаткування?
Дмитро Серебрянський: Громадська організація «Інститут податкових реформ» продовжує працювати над тими основними надбаннями, які ми розробили у 2016 році. Наші ініціативи спрямовуються на те, щоб забезпечити максимально рівне податкове навантаження, при якому можна забезпечити бюджетні потреби, які існують сьогодні у нашому суспільстві. Ми акцентуємо увагу на створенні моніторингового центру, тому що саме через даний інструмент держава може забезпечити надходження тих коштів, які сьогодні через зовнішньоекономічні операції просто витікають з України.
За нашими оцінками, ми порівнювали з 2004 по 2012 рік, через зовнішньоекономічні операції з України витекло близько 108 мільярдів доларів США. Це від 6 до 22 мільярдів щорічно в залежності від року.
Андрій Куликов: Але чим тут може зарадити моніторинг?
Дмитро Серебрянський: Саме моніторинговий центр дає можливість моніторити зовнішні і внутрішні ціни на основні експортні та імпортні позиції і надавати можливість фіскальним органам врівноважувати ті ціни, які декларують експортери чи імпортери, і ті ціни, які показують міжнародні та внутрішні товарні ринки, оскільки різниця в таких цінах доволі суттєва.
На сьогодні митна служба використовує тільки внутрішню базу даних АСАУР, яка формується на підставі тих вантажно митних декларацій, які надають їм імпортери та експортери. Тобто це та інформація, яка іде безпосередньо від бізнесу. Але ціноутворювачі, які існують на зовнішніх ринках, не використовують ці бази даних. Тому задача нашого моніторингового центру зробити так, щоб діапазон цін зовнішніх ринків був орієнтиром для того, щоб можна було порівняти, наприклад, чи дійсно феросплави на зовнішньому ринку коштують стільки, як у нас. Будь-які товари повинні мати адаптивну ціну, яка є на зовнішньому ринку і яка декларується всередині системи АСОВ.
Андрій Куликов: Я так розумію, моніторингового центру раніше не було, отже його треба якось вписувати у систему, яка вже існує. Потрібні зміни у законодавстві?
Дмитро Серебрянський: Такий центр функціонував з 2012 до початку 2014 року, а потім був ліквідований. На сьогодні виникає необхідність існування такого центру. Дійсно потрібні законодавчі зміни, але для функціонування такої інституції безпосередньо у законодавство змін вносити непотрібно, тому що у 39 статті Податкового кодексу України деякі моменти вже прописані.
Вікторія Єрмолаєва: Тож коли запрацює цей центр?
Дмитро Серебрянський: На жаль, це залежить не від нас, а від ініціативи Фіскальної служби та Міністерства фінансів України.
Вікторія Єрмолаєва: У якому вигляді подвійне оподаткування існує у нашій країні?
Павло Селезень: Особливих відмінностей України, порівняно з іншими державами, загалом не так багато, оскільки це явище характерне для будь-якої держави. Це викликане тим, що держави, де формується дохід, і ті держави, які виплачують цей дохід, використовують різні підходи до оподаткування такого доходу, і, зрештою, накладення цих підходів призводить до проблеми виникнення подвійного оподаткування.
Тобто подвійне оподаткування — це коли один і той самий дохід, в одного і того ж самого платника податків, за один і той самий податковий період оподатковується більше, ніж один раз, за рахунок чого ми маємо зрештою назву — подвійне оподаткування. Зрозуміло, що існування цього явища пов’язане, м’яко кажучи, з негативними наслідками для платника податків з точки зору фіскального навантаження, оскільки замість того, щоб оподатковуватися один раз, він оподатковується двічі. І зрозуміло, що подвійний розмір податкового навантаження, м’яко кажучи, виглядає надмірним. Саме через це виникає необхідність у розробці правового механізму подолання цього явища або як мінімум пом’якшення тих негативних наслідків, які з цим пов’язані.
Андрій Куликов: Це, наприклад, йдеться про те, що у разі, якщо людина поїхала працювати за кордон і отримує там зарплатню, її дохід можуть оподаткувати у країні, де вона його отримує, і в Україні так само, так? І тоді в міжнародні договори або угоди мають бути включені відповідні пункти, що країни уникають робити. Чи має право ця людина обирати за якою податковою системою вона платить податки?
Павло Селезень: Зрештою, треба зазначити, що, зазвичай, така можливість у рамках договорів про уникнення подвійного оподаткування, тобто вибору платником податків тієї чи іншої країни для сплати податку, не передбачається. Зазвичай, в рамках договорів про уникнення подвійного оподаткування держава намагається чітко розмежувати свою податкову юрисдикцію один з одним і, таким чином, не конкурувати один з одним стосовно оподаткування того чи іншого виду доходів.
Хоча, з іншого боку, звичайно, можливі ситуації, коли ті ж транснаціональні компанії (це досить відоме негативне явище) намагаються мінімізувати сплату податків за рахунок включення тих чи інших штучних структур у схеми, які дозволяють їм отримати доступ до договірних переваг.
Андрій Куликов: Тобто ідеться не лише про особисті доходи, а й про обертання грошей у транснаціональних операціях?
Павло Селезень: Звичайно, у рамках договорів про уникнення подвійного оподаткування, яких в Україні нараховується понад 70, передбачене розмежування податкових юрисдикцій договірних держав стосовно різних видів доходів, починаючи від доходів від найманої праці і закінчуючи пасивними доходами, такими як дивіденди, відсотки, роялті, доходи від підприємницької діяльності, навіть доходи, які отримуються професорами і студентами.
Вікторія Єрмолаєва: Як уникати подвійного оподаткування в Україні? Яку ви бачите стратегію чи, можливо, ви вже розробляли певний план?
Павло Селезень: Зрештою, у рамках «Інституту податкових реформ» наші ініціативи спрямовані на обмеження практики неналежного використання договорів про уникнення подвійного оподаткування. Тобто існують випадки, коли компанії у штучний спосіб отримують доступ до переваг, передбачених договорами про уникнення подвійного оподаткування. Наші ініціативи викликані загальною компанією щодо боротьби з неналежним використанням договірних переваг, яка наразі дуже активно розвивається у світі, а з іншого боку, викликана тим, що Україна щорічно втрачає помітні обсяги коштів від практики виведення продуктивного капіталу з території України за рахунок використання можливостей договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Наприклад, ми пропонуємо запровадити у договори про уникнення подвійного оподаткування такі положення як, наприклад, положення про обов’язкове оподаткування в державі резидентства отримувача доходу як умову для доступу до договірних переваг. Таким чином, ми зможемо уникнути випадку, коли договір не оподатковується ні в державі джерела доходу, ні в державі резидентства отримувача.
Вікторія Єрмолаєва: Чи складно взагалі укладати договори про уникнення подвійного оподаткування з іншою країною, яка це процедура і які країни вже підписали такі договори з Україною?
Павло Селезень: Договори про уникнення подвійного оподаткування — це надзвичайно складний і тривалий за часом процес. Держави мають домовитися про те, яким чином вони будуть розмежовувати між собою податкові юрисдикції, відповідно, також мова іде і про гроші. А якщо заходить мова про гроші, то навряд чи можна собі уявити державу, яка з легкістю буде поступатися своїми позиціями.
Наразі Україна має мережу понад 70 договорів про уникнення подвійного оподаткування майже з усіма державами-членами ЄС, з США, Канадою, Росією та іншими. Тим не менш, є ті договори, які поки що або не вступили в дію в силу тих чи інших причин, або укладення яких ще взагалі не було ініційовано.
Вікторія Єрмолаєва: Крім того, є і внутрішнє подвійне оподаткування. Наведіть, будь ласка, такий приклад.
Павло Селезень: Це, наприклад, якщо взяти роздрібний акцизний податок, який справляється на підакцизні групи товарів (алкоголь, тютюн, паливо) — це класичний приклад подвійного оподаткування, оскільки ця група товарів уже оподатковувалася одним акцизом, а в кінцевому результаті оподатковується ще й 5-% ставкою. Але таких випадків у податковій системі потрібно уникати.
Андрій Куликов: Наш слухач запитує, у якому стані на сьогодні податкова реформа?
Павло Селезень: Податкова реформа під кінець 2016 року нібито закінчилась, але кожного року вона у нас нібито і не починалася. Я думаю, 2017 рік буде роком чергових податкових реформ.
Дмитро Серебрянський: Фактично, наприкінці минулого року Україна долучилася до кола держав, які сповідують принципи активної протидії так званому явищу ерозії бази оподаткування та переміщення прибутків у низькоподаткові юрисдикції. Це явище, з яким з 2013 року активно борються такі держави Організації економічного співробітництва і розвитку та G-20. Вони поступово залучили у цей процес понад 100 країн спеціального інституційного формату. Україна у листопаді минулого року долучилася до цих держав, які будуть активно боротися з цим явищем. Цей факт потребуватиме змін і у внутрішньодержавному законодавстві.
Вікторія Єрмолаєва: Яку оцінку ваш може дати цій податковій реформі?
Павло Селезень: На мою особисту думку, ці реформи, які були започатковані, звичайно, несуть в собі певний позитивний потенціал, який полегшить життя вітчизняним платникам податків, але тим не менш, на нашу спільну точку зору, для України потрібні не стільки поступові і повільні реформи, а продумані, виважені і зрозумілі зміни. Тому 2017 рік має бути роком чітких і виважених змін.
Дмитро Серебрянський: Ця реформа, яка була проведена у 2016 році, ініціатором якої було Міністерство фінансів України, ці основні концепти, задекларовані ще влітку 2016 року, фактично, були відображені у всіх змінах до податкового законодавства за виключенням окремих моментів. Але хотілось би побажати, щоб у 2017 році, якщо будуть такі суттєві зміни в оподаткуванні, вносити їх набагато раніше, тому що ми бачимо, який зараз ажіотаж відбувається в Держреєстраторі стосовно припинення ФОПів і так далі. Хоча вже зареєстрований законопроект, щоб відстрочити цю норму по обов’язковій сплаті ЄСВ до 1 квітня 2017. Але все ж таки такі зміни треба вносити як мінімум за півроку.