Як євроінтегрувати українську медицину? Говорить голова нового Директорату МОЗ

У студії Громадського радіо новообрана голова Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства охорони здоров’я, співзасновниця фонду “Таблеточки” Ірина Литовченко. Говоримо про її нову посаду в МОЗ та про те, що треба зробити в першу чергу, щоб наблизити українську медицину до європейських стандартів.  

Ірина Славінська: Чим має займатися цей новий директорат?  

Ірина Литовченко: Основна задача моя і моєї команди – їх буде дві: стратегічне планування та євроінтеграція. Перше – це те, щоб в міністерстві нарешті перестала змінюватися стратегія з приходом кожного нового міністра. А все ж таки ми обирали єдиний стратегічний напрямок і в ньому рухатися. І друге, щоб  цей рух був в напрямку європейської інтеграції. Українська медицина відрізняється від європейської, чого нам ще не вистачає і вибудовувати план, що нам треба змінити в системі охорони здоров’я, щоб все ж таки нас лікували так само добре, як і в Європі.

Вікторія Єрмолаєва: Велика у вас команда?

Ірина Литовченко: Планується 10 людей, але я ще буду про це дискутувати з ані міністром і заступниками, тому що цей директорат буде одним з ключових, ми повинні будемо аналізувати більшість нормативних документів, які виходять з міністерства, на те, наскільки вони відповідають європейській політиці, стратегії міністерства, і  вдесятьох це робити, мені здається, досить складно. Тому трішки повоюємо.

Ірина Славінська: Які мають бути алгоритми? Якщо, припустімо, виходить документ, який не відповідає цим критеріям?

Ірина Литовченко: Готується аналітична записка для державного секретаря. Тому що ця посада підпорядковується не міністру, а державному секретареві. А він вже обговорює це або з міністром. Або виносить питання на інший рівень.

Ти можеш вирішувати проблему, не стоячи з плакатом під міністерством.

Чим я відрізнялася від інших кандидатів – в мене був досвід стратегічного управління організацією, тому що коли ми починали робити фонд «Таблеточки», це була малесенька команда однодумців, в нас було буквально кілька людей. На момент коли я вже залишала фонд – це була велика системна структура, яка надавала не просто адресну допомогу онкохворій дитині, а ми дійсно здійснювали підходи до дитячої онкології в Україні. Я знаю, розумію, вмію, і керувати командою – як лідер, а не з-під нагайки, і в тому числі займатись сам стратегічним плануванням. Плюс, я думаю, ті, хто слідкують за акціями фонду «Таблеточки», вони є креативні в своїй комунікації, ми не схожі на інших. І це та річ, яку шукало міністерство охорони здоров’я. Щоб прийшла людина, яка більш широко дивилася на проблеми і шукала креативний спосіб розв’язування задач.

Вікторія Єрмолаєва: Ви ж були радницею Уляни Супрун, з яких питань?

Ірина Литовченко: Так, я була радницею півроку. Це були державні закупівлі і дитяча онкологія. Той безпосередній напрямок, в якому працює фонд «Таблеточки». Я своїх колишніх колег, свій фонд не залишу в будь-якому випадку. Дуже багато речей, які потрібні онкохворим дітям, я їх можу зробити будучи в МОЗ. Наприклад, змінити національну систему донорства крові. Це є і один з пріоритетів нашої крани, тому що це записано в угоду про Асоціацію з ЄС, і в той же час це дуже потрібно онкохворим дітям, тому що в нас кров недостатньо перевіряється на всі інфекції, тому що її мало, немає національної бази донорів, є дуже багато проблем. Друга річ – це розвиток трансплантології, також записано в угоді про асоціацію ЄС і що потрібно з’явитись в Україні для того, щоб мої колеги перестали збирати мільйони гривень і відправляти дітей за кордон.

Ти можеш вирішувати проблему умовно не стоячи з плакатом під міністерством – вимагаючи чогось від уявного чиновника, якого немає насправді. Тому що зараз в МОЗ критично не вистачає кадрів.  Тому такі люди як я, інші громадські активісти повинні туди заходити. Ти можеш вимагати, щоб хтось щось зробив. Але немає там кому цього робити.

Вікторія Єрмолаєва: З чого треба починати, ви вже думали, «що я зроблю, коли прийду на цю посаду»?

Ірина Литовченко: Є дві речі. Перше – це мені потрібна команда, будуть оголошені конкурси на експертів, це повинні бути хороші аналітики, які вміють планувати, знають основи проектного менеджменту. Друге – це навести порядок з нашою міжнародною співпрацею, з донорськими організаціями. В медичному напрямку є дуже багато донорів, а зараз воно дуже часто зосереджено вузько, в напрямок ВІЛ-СНІДу, туберкульозу. В той же час, якщо подивитися на показники смертності – то на першому місці – це серцево-судинні захворювання, на другому місці онкологія ,на третьому ДТП і вже потім СНІД. Дуже хочеться зоб наші міжнародні партнери все ж таки свою увагу звернули на ті проекти, які є ключовими, пріоритетними для держави. І дали нам кошти, які  б допомогли реформувати екстренну медицину. Тому що це буде робота наступного року – велика реформа екстренки – швидкої допомоги. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.