Олександр Божко: Загалом в кожного народу є свій герой. Якщо ми візьмемо український епос, козацькі думи, то в нас є такі відомі постаті як Байда Вишневецький або козак Мамай. А у вірмен на першому місці – Давид Сасунський. Чому саме він? Науковці сперечаються, чи він існує, але є великий край – Сасунський край, і сасунці пишаються тим, що вони родом з цього героїчного краю. І якщо ми маємо на увазі цей край, то передовсім маємо на увазі Давида. Це захисник своєї вітчизни, свого народу, який повстав проти іноземних загарбників.
Взагалі тут є історичне підґрунтя, тому що фахівці датують виникнення цього епосу VII-IX сторіччям, коли Вірменію захопили араби. Частина Вірменії відійшла до Візантії, а частина була під арабами. І от араби нещасно накладали дужне великі податки, що змушувало вірмен переселятися в інші місця, в ту ж Візантійську імперію.
Тому, очевидно, Давид – літературний герой, а загалом підґрунтя – історичне.
Андрій Куликов: Наскільки я знайомий з вашою перекладацькою творчістю, ви більше перекладали прозу.
Олександр Божко: Так, я перекладав здебільшого прозу. Але що стосується Давида Сасунського, є версії – віршована і прозова. Віршована була перекладена українською мовою ще 1939-го року. Але цей переклад, у якому брав участь цілий колектив перекладачів, несе в собі певні вади. Але на початку 90-х років з’явилася нова версія Віктора Кочевського.
Я ж вирішив перекласти прозовий переклад, існує і така версія, яка підходить для прочитання дітьми середнього шкільного віку. А це дуже важливо, щоб наші молоді громадяни знайомилися з літературою та скульптурою вірменського народу та інших народів зі шкільної лави.
Андрій Куликов: Наскільки мова, якою донесено до нас епос «Давид Сасунський», відрізняється від сучасної вірменської?
Олександр Божко: Дуже відрізняється. Справа у тому, що це сасунський діалект. Але до цього я вже перекладав кілька книжок авторів, які з Сасун. Тому лексика в мене вже набралася, і мені було дуже цікаво працювати над цим. З іншої сторони, я намагався відтворити цей сасунський колорит. Деякі слова я передавав в їхньому оригінальному звучанні. Для інших слів я звертався до наших діалектів. Головне, щоб було відчуття, що це специфічний, якийсь особливий регіон, де своя особлива мова і культура.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.