Є люди, яким немає з ким святкувати Різдво. Ми запрошуємо їх до нас, — благодійники

Де саме буде проходити святкування і хто може прийти, розповідає Ольга Макар координаторка громадської організації «Молодь за мир»

Вікторія Єрмолаєва: Я знаю, що ваша організація займається благодійними заходами. Що ви проводите саме 7-го січня?

Ольга Макар: 7-го січня ми робимо великий різдвяний обід. Таких обідів буде три, і вони проводяться в різних місцях — на Либідській, на Подолі і на Дарниці. На них ми запрошуємо бездомних людей, також до нас приходять багато бідних пенсіонерів, які протягом року отримують від нас їжу і допомогу.

Також з нами будуть ромські сім’ї, кілька людей з будинків престарілих, сподіваємось на присутність кількох біженців, щоб показати образ суспільства, де всі люди разом можуть спілкуватися і святкувати Різдво.

На Різдво, коли всі святкують зі своїми сім’ями, безхатченки не мають, з ким святкувати, тому ми хочемо стати для них сім’єю та запросити їх на свято.

Вікторія Єрмолаєва: Як ви обираєте людей, яких запрошуєте на обіди?

Ольга Макар: Протягом року ми роздаємо їжу бездомним, спілкуємося з ними, і до нас, в принципі, приходять одні і ті самі люди. Тому на Різдво, коли всі святкують зі своїми сім’ями, вони не мають, з ким святкувати, і ми хочемо стати для них сім’єю та запросити їх на свято.

Вони вже отримали від нас запрошення в грудні, і ми вже знаємо, за яким столом вони будуть сидіти, і хто з нас сидітиме разом з ними. Це трохи більше, ніж 300 людей. Все починається о 13:00.

Наприкінці святкового обіду кожен отримає іменний подарунок, де написано його ім’я.

Вікторія Єрмолаєва: Ви не перший рік робите такі акції?

Ольга Макар: Не перший. У світі це буде 33-й обід, а в Україні — 15-й.

Вікторія Єрмолаєва: Тож, організація «Молодь за мир» всесвітня?

Ольга Макар: Так, це рух молоді, який називається «Спільнота Святого Гільдія». Він виник майже 50 років тому і зараз є в більш, ніж 70-ти країнах світу.

Вікторія Єрмолаєва: Я знаю, що ви проводили акцію «Таємний Санта», коли збирали подарунки для маленьких дітей. Розкажіть про це.

Ольга Макар: Так, протягом року ми намагаємось допомагати не тільки бездомним, але й будинкам престарілих, будинкам сімейного типу і ромським дітям. І ми придумали робити акцію «Таємний Санта», тому що побачили, що люди значно охочіше допомагають, коли вони знають, кому саме дістанеться подарунок. І в нас цього року зареєструвалось 600 людей, які готували подарунки.

Це до речі, втричі більше, ніж минулого року. Я не можу пояснити, чому саме в цьому році охочих допомогти виявилось так багато, але я через це щаслива, і наразі в нас якесь особливе Різдво.

Серед моїх бездомних майже ніхто не залишився в живих з тих, з ким я познайомилася на початку роботи 

Вікторія Єрмолаєва: Люди з вулиці приходять на ваші обіди?

Ольга Макар: Люди приходять по запрошенню, тому що це питання місць. Зал на жаль має обмежену їх кількість. І якщо до нас приходять люди без запрошення, то ми їх садимо, якщо є вільні місця, а якщо їх немає, то даємо їм невеличкий подарунок і якісь пиріжки із собою. З порожніми руками ніхто не йде.

Вікторія Єрмолаєва: Хто готує обіди, які ви 7-го січня роздаєте людям?

Ольга Макар: Ми збираємо гроші і замовляємо їжу. Всього −100 порцій, тому що не має бути несправедливості, що на одному столі є курка, наприклад, а на іншому немає. Гроші ми збирали протягом грудня, і один обід коштує 100 гривень.

Вікторія Єрмолаєва: Скільки людей у вашій організації? Це благодійники чи вони отримують якусь винагороду?

Ольга Макар: Ніхто з нас не отримує зарплату за те, що ми робимо, всі мають свою роботу, у всіх є родини і власне хобі. Просто ці люди бачать сенс свого життя в тому, щоб допомагати людям.

Вікторія Єрмолаєва: Чи є у вас історія, яка вразила вас найбільше за час вашої роботи?

Ольга Макар: Найбільше мене вражає те, що серед моїх бездомних майже ніхто не залишився в живих з тих, з ким я познайомилася на початку роботи — це 9 років тому. Вони помирають на вулиці, і за останні два місяці померло дві наші близькі подруги — одна замерзла, а інша просто померла в переході.

Також мене дуже вражають історії дружби з ромами, і є деякі сім’ї, які ставляться до нас дуже відкрито, називають дітей нашими іменами і просять похрестити немовлят.