З експозиції живопису Василя Шандра починається низка виставок у київській галереї «АВС-арт»

Андрій Куликов: Що це за проект? Я знаю, що виставка нашого колеги журналіста, який ще є художником, Василя Шандра – це лише складова великого проекту?

Алла Маричевська: Василь Шандро і став причиною цього проекту. Спостерігаючи за його творчістю на Фейсбуці вже два роки, я зрозуміла, що треба з тим щось робити. Про те, що в талановитого ведучого з такою харизмою і ще є таке образне мислення, я навіть не сподівалася. Спочатку це збурило емоції. Я дивилася, як він працює з кольором, як відчуває тони і напівтони, потім любувалася, як він будує композиції.

Я замислилася, чому це мене так чіпає, і зрозуміла, що є речі і в його текстах, і в його малярстві, які зараз рідкість – це щирість, його творчість чесна, і це підкупило.

Андрій Куликов: Так, і варто зачитати деякі підписи його картин з виставки «Мальовані оповіді», наприклад: «А хто буде слухняний, той піде на гойдалку», або «Старосвітський фраєр збирається на децу», чи «Сиділа баба коло шпора та слухала радіо».

Алла Маричевська: Бачите, це вже довершені оповідання, вже готовий характер, і вже можна знімати різні семантичні шари та вибудовувати певний асоціативний ряд.

Андрій Куликов: Виставка Василя Шандра – це лише початок серії.

Алла Маричевська: Так, лише початок. Але я поки не можу назвати імен, лише скажу, що хочу виставити ще Дністрового.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.