За коштами з відновлених банків вкладник має йти у суд, — Молчанова

Про банківську систему в Україні говоримо з експерткою з банківської діяльності Любов’ю Молчановою та головою Асоціації українських банків Олександром Сугоняко.

Євгенія Гончарук: Суд повертає на ринок дев’ять банків, діяльність яких НБУ фактично ліквідувала. Це прецедент чи такі випадки вже були?

Любов Молчанова: Таких випадків ще не було. Тут треба говорити, напевно, про те, що, якщо суд прийняв таке рішення, то є якісь підстави для цього. І є, напевне, не зовсім правильні дії з боку Національного банку. Вісімдесят два банки виведені з системи, але тільки дев’ять подали до суду.

Євген Павлюковський: І саме ці дев’ять були поновлені?

Любов Молчанова: Ні, вони не поновлені. Суд визнав незаконними дії Національного банку. Як поновити діяльність цих банків — механізму немає. Національний банк має його розписати. Я думаю, якби Національний банк нормально здійснював свій нагляд за цими банками, то, напевне, такого не було б.

Євген Павлюковський: Чи можна розцінювати таке рішення суду як, наприклад, захист інтересу вкладників?

Любов Молчанова: Це більше захист інтересів бізнесу, акціонерів, з одного боку. Це якщо Нацбанк виводив ці банки правильно, приймав правильні рішення. Але я точно знаю один факт з цих дев’яти, коли Нацбанк неправомірно визнав банк неплатоспроможним. А якщо є хоч один такий факт, то це значить, що є прецедент для того, щоб далі почався отакий судовий процес з ініціативи власників. Я до цього ставлюсь двояко — я не можу сказати, що це катастрофа, або, що це добре.

Євгенія Гончарук: Як це рішення суду про незаконність визнання банку неплатоспроможним позначиться на вкладниках? Вкладники ліквідованих банків же мають право на повернення коштів через Фонд гарантування вкладів. Як тепер тут буде?

Любов Молчанова: А тепер вкладники нехай звертаються до суду і кожен доводить, що Національний банк прийняв неправильне рішення, на підставі цього рішення суду. Є 56 Стаття Конституції, яка говорить, що якщо державний орган бездіяльно або неправомірно приймав якісь рішення, то держава повинна відшкодувати всі нанесені збитки. Якщо суд визнав, що Нацбанк вчинив дії неправильно, то держава має все відшкодувати.

Євген Павлюковський: Чому відбуваються корупційні схеми з ліквідацією, відновленням банків?

Любов Молчанова: У нас уже відбувся перерозподіл активів. Так як у країні війна, то заробляти можна не на виробництві, а у банківському бізнесі. Як можна перерозподілити активи — тільки ліквідацією і перерозподілом собі. А вкладники страждають.

Євгенія Гончарук: Олександре, які наслідки такого рішення суду ви прогнозуєте? Чи будуть інші позови?

Олександр Сугоняко: Для мене Нацбанк і його керівництво сьогодні — це злочинне угрупування для суспільства, по своїм цілям і факту діяльності. Факт у тому, що і наша національна валюта, і банківська система не виконують свої базові функції. Не працює функція гривні як засобу заощадження — ці е-декларанти ж не зберігають гроші в гривнях, в тому числі і голова Нацбанку. Вони довели до того, що всі повтікали від гривні.

Євгенія Гончарук: Чи варто чекати продовження такої діяльності, чи будуть ще ліквідації?

Олександр Сугоняко: Вони закривають банки не за неплатоспроможність, бо це важко довести, а через непрозорість власності, наприклад. Але у нас вся економіка непрозора. Вони вимагають від банку того, чого нема в цілій економіці. Поняття «банк-мийка» — де таке прописано у законі? Це кримінальний сленг. Нацбанк прямо заявляє, що у нас є сорок банків, з якими ми будемо працювати, і все. І терор проти малих українських банків продовжиться.

Євген Павлюковський: Але ж кількість банків в Україні набагато більша, ніж у Європі? Можливо, це і є така, хоч і жорстка, але стратегія по очищенню фінансової сфери?

Олександр Сугоняко: Це ще одна маячня, яка вкладена в голову українців. У поляків тільки триста банків з капіталом до двох мільйонів євро, які обслуговують малий і середній бізнес. У нас якраз прибрали ці банки, які працюють з малим і середнім бізнесом.