За рік декомунізації жодну людину не засудили за символи СРСР, — юрист

Юрист Українського інститут національної пам’яті Сергій Рябенко розповідає, як пройшов рік з підписання законів про декомунізацію.

Сергій Стуканов: Ви сказали, що польський закон про декомунізацію трохи гірший, ніж український.

Сергій Рябенко: Я знайшов текст цього законопроекту, детально з ним ознайомився. Натхненником польської моделі декомунізації топоніміки була саме Україна. Їхній закон стосується саме усунення тоталітарних назв з публічного простору. Двоступенева модель, коли органи місцевого самоврядування протягом певного часу повинні прийняти рішення про перейменування, а якщо вони не справляються в силу якихось причин, то орган державної влади, який відповідає за певну територію, приймає рішення і поправляє їх. Поляки цю модель повністю запозичили. У них також рік дається органам самоврядування на прийняття рішення. Якщо рішення не приймається, то цим займеться воевода — аналог нашого голови ОДА.

Сергій Стуканов: У них залишилося багато назв, які потребують перейменування?

Сергій Рябенко: З тої інформації, що ми маємо з Польщі, то це десь 1500-1600 топонімів.

Сергій Стуканов: Якісь пам’ятники з тієї доби залишилися?

Сергій Рябенко: Так. Якщо ви спостерігали за деякими російськими сайтами, то там було кілька тижнів тому чергове збурення з приводу того, що якийсь пам’ятник російському генералові був демонтований. Росіян це дуже сильно обурило.

Ольга Веснянка: Раніше ми говорили з польськими діячами і діячками. Наводився приклад району, де досить по-сучасному переосмислений побут соціалістичної Польщі. Можливо, не варто все зносити і перейменовувати?

Сергій Рябенко: Очевидно, що все повністю не варто перейменовувати. Так само, як український закон не передбачає 100%-го перейменування всіх назв. В польському законі відповідні критерії описані більш розпливчато. Детального списку критеріїв у них немає.

Сергій Стуканов: Ви казали, що у них можуть бути проблеми з Венеціанською комісією. Які саме?

Сергій Рябенко: Коли Венеціанська комісія робила проміжний висновок по нашому закону з декомунізації, то серед певних аргументів була недостатня чіткість окремих критеріїв. Якщо в українському законі по критерії визначення символіки виписані набагато краще, ніж в польському законі. У поляків є загальний критерії, що звучить приблизно так: особи, які обіймали певні посади за комуністичної доби, і назви, які пропагують комуністичний та інші тоталітарні режими.

Ольга Веснянка: Чи гальмують в Україні перейменування вулиць та знесення пам’ятників?

Сергій Рябенко: Є окремі випадки, коли органи місцевого самоврядування в силу різних причин, намагаються або десь заховатися, або якось так виконати закон, щоб нічого не виконувати. Класичний приклад — в Харкові перейменували Фрунзенський район на Фрунзенський. Але голови ОДА можуть це виправити. Буквально кілька днів назад голова Харківської ОДА Райнін видав розпорядження, яким усунув це перейменування.

Сергій Стуканов: Минув рік з підписання президентом України закону. Що далі?

Сергій Рябенко: У нас дуже часто закон сприймається як такий, що передбачає тільки усунення пам’ятників і перейменування певних об’єктів топоніміки. Все це важливий етап декомунізації, але вона цим не обмежується. Її результатом має стати зміна свідомості громадян.

Сергій Стуканов: А в юридичному сенсі?

Сергій Рябенко: 21 числа закінчується термін, коли ОДА могли приймати рішення про перейменування.

Сергій Стуканов: Не всі думали, що Київ буде слабкою ланкою в процесі декомунізації. За рік нічого не зроблено. Чому так відбувається?

Сергій Рябенко: По перейменуванню об’єктів топоніміки, то майже весь список, складений комісією КМДА, перейменований. Залишилась поміняти покажчики. З пам’ятниками ситуація набагато гірша. Зі списків демонтовано десь менше половини.

Сергій Стуканов: За рік були якісь випадки, коли людину звинувачували в тому, що вона пропагує?

Сергій Рябенко: За минулий рік жодна людина не була засуджена за статтею 4361 Кримінального кодексу України. Якщо не помиляюся, було порушено лише одне кримінальне провадження по факту, коли 9 травня в Черкасах група осіб спробувала винести в публічний простір червоний прапор з серпом і молотом. Але наскільки мені відомо, жодна людина не отримувала підозри.