Громадське радіо
Аналізуємо закон разом з Олександром Сергієнком, директором Інституту міста.
Дмитро Тузов: Роз’ясніть, про що говорить цей закон.
Олександр Сергієнко: Як завжди, чорт сидить в деталях. Хочу нагадати давно забуту постанову Кабміну 1996-го року, яка передбачала протягом десяти років стовідсоткове обладнання всіх квартир України лічильниками тепла та води. Цей закон — повторення того попереднього, але досить карикатурне.
В більшості будинків Києва, наприклад, є тотальний облік гарячої та холодної води. Передбачається, що так буде і по всій Україні. Але питання — хто за це заплатить? Вважати лічильник елементом інженерної системи водоканалу чи вважати лічильник спільною власністю всіх мешканців будинку?
Дмитро Тузов: Мені здається, що депутати дали відповідь на це запитання, адже платити мають самі мешканці?
Олександр Сергієнко: Так, але в такий спосіб, що я вчора читав і «радів». Цитую: «Не менше, як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників/співвласників будівель про намір встановити такий вузол». Які ж права за власниками/співвласниками? Вони або дають згоду, або повідомляють про інші умови встановлення, або самі самостійно встановлюють. В мене запитання: як це зробити практично? В мене в будинку 170 квартир. Половина скаже — ми згодні, інша половина — не згодні, а один знайдеться і скаже, що на цих умовах не хочу встановлювати. Як визначити істину? Ми ж знаємо, що провести загальні збори неможливо.
Тобто людей просто примушують ще й заплатити за цю нав’язливу послугу.
Люди мають заплатити окремий внесок протягом п’яти років
Дмитро Тузов: А чому послуга нав’язана, якщо ми впродовж десятиліть говоримо, що потрібен облік, тоді платитимемо менше, а це означає — встановлювати лічильники?
Олександр Сергієнко: На прикладі з газовими лічильниками все закладається в тариф. А тут вони вигадали, що люди мають заплатити окремий внесок протягом п’яти років.
Дмитро Тузов: Тобто ми платитимемо двічі за цю послугу?
Олександр Сергієнко: Так, в тому то і справа. Якщо бути чесним, то все це є операційні витрати підприємства, тобто водоканалу, якому треба облікувати. Він хоче це зробити за рахунок мешканців, а не за свій. І виходить, що цей прилад в упорядкуванні водоканалу, а подається на зберігання будинку, і треба платити за обслуговування.
Дмитро Тузов: Тобто можна привести приклад: ми прийшли на ринок купити картоплі, а нам кажуть — спочатку підіть купіть ваги, а потім ми на цих вагах вам зважимо картоплю, інакше — не продамо.
Олександр Сергієнко: Так, а потім ті ваги залишимо собі, тому що це інженерне обладнання. До речі, ми всі маємо в квартирі лічильники на воду. Тепер нам будуть виставляти плату не по нашим лічильникам. Цього прямо в законі не сказано, але сказано, що в нас тепер ці лічильники здійснюють тепер так званий розподільчий облік, а комерційний облік, тобто за гроші буде рахувати загальнобудинковий.
Дмитро Тузов: Тобто всі наші лічильники стають не дійсними? Виходить, що я за свої гроші купував лічильник, викликав сантехника, щоб він врізався в систему, а тепер ще маю заплатити за інший лічильник?
Олександр Сергієнко: Так, заплатите. Але сенс цього лічильника в чому: якщо є втрати води в будинку, ці втрати розкладаються по всім квартирам пропорційно показникам вашого квартирного лічильника.
Я би погодився, що втрати треба компенсувати, але це позбавляє водоканал будь-яких стимулів утримувати інженерну мережу в належному стані.
Дмитро Тузов: Все одно люди за все заплатять?
Олександр Сергієнко: Якби законодавець написав обмеження — 3-5% будинкових втрат, то він би перевіряв систему, що ніде нічого текло, я би погодився. А так він опустить руки — та хай воно тече, мешканці все одно за все заплатять.
В мене таке враження, що депутати, коли голосували, не читали той законопроект, їм навішали лапшу з трибуни, що треба облік. Так, облік треба, а як він робиться, вони в це не вникають
Наталя Соколенко: Закон ухвалений в цілому. Лишився тільки підпис президента. Є хоч маленька вірогідність, що президент може накласти на нього вето?
Олександр Сергієнко: Як на мене, то там є прямі порушення Конституції, зокрема порушення прав людини. В нас договірні відносини з водоканалом. Будь-які договори мають бути рівноправними. Якщо порушуються права однієї зі сторін, то це суперечить загальним правам людини. Є наукове-експертне правління, яке вказало на це депутатам, та хіба вони щось читають?
В мене таке враження, що депутати, коли голосували, не читали той законопроект, їм навішали лапшу з трибуни, що треба облік. Так, облік треба, а як він робиться, вони в це не вникають.
Дмитро Тузов: Що робити? Як це виправляти? Адже в цій схеми я бачу інтереси монополістів, а де ж інтереси людей?
Олександр Сергієнко: Треба звернутися до Петра Олексійовича, щоб він звернув увагу на цей закон. В ньому багато речей, які роблять людей заручниками ситуації.
Там є один позитивний момент, коли пишеться про встановлення розподілювачів тепла, тобто лічильників на кожну батарею, які будуть рахувати споживання тепла з кожної батареї. Але норми прописані дуже розмито — протягом трьох років це необов’язково і таке інше. Тобто саме гаряче — на другому плані.