«Громадське радіо»
Експерт аналітичного центру DiXi Group Тарас Ткачук розповідає про значення законопроекту про прозорість у видобувних галузях для української громади. При мікрофонах журналісти Ірина Сампан та Олег Білецький.
Олег Білецький: Про які галузі йдеться?
Тарас Ткачук: Насправді Україна приєдналася до так званої ініціативи з прозорості у видобувних галузях. Це міжнародна ініціатива. В цьому плані Україна дуже прогресивна, тому що вона — одна з перших країн, яка підтримала це. Наразі йдеться про видобувні галузі енергетичного сектору.
Рік тому вийшов перший український звіт за 2013 рік. Там видобувні галузі у сфері газу та нафти відкривали свої дані з видобутку, обсягів продажу. Дані мають подавати компанії. Також держава відкриває дані щодо коштів, які вона отримала у вигляді податків. Інформацію можна порівняти. Ці дані показують, яку участь видобувні компанії беруть у бюджеті країни, сплачуючи ренту, податки. Так само місцеві бюджети.
Громади зможуть простежити, які кошти заходять у місцеві бюджети, і далі вимагати від місцевих органів влади звіту по їх використанню. Тобто це дає змогу контролювати використання грошей. З іншого боку, було багато розмов компаній, які питали, навіщо це їм. Тут питання глобальне. Ми хочемо вийти на ринкові відносини, на нормальні стосунки між державою і компаніями, щоб до нас заходили іноземні інвестиції, іноземні компанії. Для цього необхідно, щоб іноземний інвестор розумів, що відбувається на цьому ринку. Прозорість у видобувній галузі знімає це питання.
Проблема у тому, що ця ініціатива є не примусова, а добровільна.
Перший звіт показав, що лише 32% видобувних компаній подали свої дані.
Ірина Сампан: Якщо буде законопроект, будуть подаватися звіти, хто контролюватиме цифри?
Тарас Ткачук: Є незалежна робоча група, яка звіряє дані, які подаються видобувними компаніями, дані, які подаються державою. Це перехресна перевірка. Виявляються різниці, дивляться, звідки вони з’явилися. Потім контролюючі органи, податкова інспекція і НАБУ, ці дані перевіряють.
Наприкінці цього року з’являться звіти за 2014 і 2015 роки. Туди додадуться ще вугільна промисловість та видобування руди. З вугільною промисловістю все дуже важко, враховуючи те, що її частина знаходиться в зоні АТО. Думаю, що дуже важко буде отримати дані. Але принаймні ми будемо знати точно, скільки вугілля видобувається на території України, підконтрольній Києву, які це обсяги, скільки нам необхідно. Ми будемо розуміти, скільки треба закуповувати, за якою ціною.
Ірина Сампан: Чи є альтернативи донбаським шахтам на захоплених територіях?
Тарас Ткачук: Вугілля можна знайти на ринках. Але залишається питання ціни. Якщо порахувати дотації, які вкладалися в вугільну промисловість, я маю сумніви, що наше вугілля дешевше за світові аналоги. Тому це має бути питання економічної доцільності.
Приватні та державні шахти мають бути конкурентноздатними на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важливо, щоб гроші, які анонсуються міністерством палива та енергетики, йшли не на проїдання, а на оновлення обладнання, щоб наше вугілля могло конкурувати з зовнішніми аналогами.
Ірина Сампан: В чому тоді проблема прийняття цього закону?
Тарас Ткачук: Проблема полягає у відсутності політичної волі. Відкриття всієї інформації для загалу унеможливлює корупцію. Шахти, газові компанії звітують державі, але спробуйте отримати інформацію у вільному доступі.
Закон зробить звітування компаній по кожному проекту обов’язковим.
Ірина Сампан: Чому було важливе рішення комітету з екологічної політики?
Тарас Ткачук: Компанії повинні компенсувати екологічні втрати проектами, які будуть поліпшувати інфраструктуру, навколишнє середовище. Зараз ці дані публікуються за бажанням.