«Громадське радіо»
Наталя Соколенко: Чи радив Джордж Сорос якісь пріоритети розвитку для України?
Євген Бистрицький: Він вирішив допомогти процесу реформ додатково, тому були створені стратегічні дорадчі групи при міністерствах, що розробляли стратегії і плани реформ. Перші 1,5-2 роки були розроблені документи реформ у різних галузях, в тому числі і поліції, електронного врядування, освіти. Реформи були підготовлені незалежними експертами, я нараховую десь 10-12 аналітичних центрів з чудовими експертами європейського рівня.
Наталя Соколенко: Якби ж цим експертам не заважали втілювати ці ідеї в реальність.
Євген Бистрицький: Система влади в Україні залишилась адміністративно-командною. У всьому демократичному світі є важливі департаменти публічної політики. Вони виробляють політику. Сам політик показує напрям, а вони розробляють можливі варіанти реалізації. Будується відкрита, публічна політика. А в нас навіть публічну політику державною називають.
Дмитро Тузов: А в нас навіть практика такої «нічної» політики є.
Наталя Соколенко: Один із парламентарів назвав це все «тертям». Вони всю ніч труть, труть, труть вже після того, як в публічному просторі було ухвалене якесь рішення. А потім вночі труть.
Євген Бистрицький: Це найбільша гнилість нашої системи, яка була породжена за останні 25 років. Ми нещодавно пережили політичну урядову кризу, бо один з міністрів заявив публічно про оце «тертя», про підкилимні домовленості, приховані стосунки між політикою, владою і бізнесом. Після Майдану люди це вже не можуть сприймати, тому довіра до влади підірвана.
Тепер ми чекаємо, коли знайдуться лідери. Не буде «тертя», буде публічна розмова, відкритість та прозорість. Але зараз у нас криза лідерства. Політики мають показати, що вони відкидають всі і домовленості. Думаю, поламати через коліно цю систему за один день не можна. Крім того, важлива довіра людей до лідера. Такого лідера у нас поки немає. Бо ще ніхто не показав себе готовим відмовитись від атрибутів звичної для України політики, але з іншого боку не знайшлось більшості серед населення, щоб такому лідеру довіряти.
Поступово ця ідея просувається, особливо під тиском громадськості. У нас немає ще лідера тому, що ніхто не розмовляє з населенням. Потрібно посилати меседжі, президенту варто би висловлювати свою точку зору щодо подій в країні.
Наталя Соколенко: Але ось на прес-конференції Гройсмана не було вже таких «комплементарних» питань, як раніше.
Євген Бистрицький: Гройсман більш публічний політик, ніж попередні прем’єри. Це його плюс. Коли ти комунікуєш, то відкриваєшся. А там вже не сховаєш нічого, ніяких емоцій.
Дмитро Тузов: Як втілюються ідеї, розроблені аналітичними центрами?
Євген Бистрицький: Останні півроку лише почали втілювати. До того все планували, адже це важка праця. І якраз зараз вже треба реалізовувати. Наприклад, відповідно до реформи децентралізації, вже потрібно об’єднуватись громадам. І люди, котрі раніше жили в умовах радянського патерналізму, зараз мусять зайнятись самоорганізацією. У нас є люди, які вже створюють, інші у них навчаються.
Дмитро Тузов: Наскільки таких ініціативних людей готові підтримати міжнародні інституції?
Євген Бистрицький: У великих містах є плани розвитку, інвестицій. Але мери говорять, що в них немає людей, з якими це можна реалізувати. Немає виконавців добрих політичних ідей таких лідерів.
Одна з проблем — у владу не йдуть грамотні люди, бо зарплата маленька. Політики просто так не збільшать зарплату бюрократам, вони на це не підуть. Змініть функції міністерств, якнайшвидше реструктуруйте органи державної влади. Тоді і будуть гроші, бо тим, хто нас веде, треба багато платити. І якщо ми вибираємо когось, то віддаємо їм частину повноважень. Тоді це не слуга народу, а провідник. Відношення влади до нас як до слуг принижує і їх, і нас. Раб і слуга ніколи не поважає хазяїна.