Фото сайту www.korydor.in.ua
В Польщі відбуваються протести проти звуження репродуктивних прав жінок, зокрема проти обмеження соціального забезпечення штучного запліднення та повної заборони абортів.
Ірина Славінська: Чи справді ситуація в Польщі така тривожна?
Людмила Малес: Справді, є про що турбуватися. Адже в Польщі від часів її незалежності були суттєво обмежені можливості жінок на отримання медичної допомоги з переривання вагітності, і були винесені лише кілька винятків: в наслідок зґвалтування, суттєвої шкоди матері чи плоду і т.п.
Нині є ініціативи, щоб такі винятки повністю скасувати, більш того, ввести кримінальну відповідальність за викидні — те, що називається мимовільним абортом і що відбувається дуже часто тоді, коли жінка навіть не знає, що вони вагітна.
Правозахисні організації жінок намагаються зараз активно цьому протистояти, але це складно, тому що підтримка йде з найвищих гілок влади наряду з церквою.
Ірина Славінська: Я знаю, що на початку березня в Польщі із офіційного пакету безкоштовної медичної допомоги виключили послугу безкоштовного запліднення. Раніше людина могла державним коштом отримати цю послугу і таким чином вирішити питання безпліддя. Тепер, після змін, які відбулися, штучне запліднення перетворюється в послугу, яку собі можуть дозволити тільки багатії. Отже, бідні безплідні дітей мати не зможуть.
Людмила Малес: Так, і активістки польки про це зауважують — що мова йде не про поліпшення демографічної ситуації, а це просто стане темою, яка дозволить відвернути увагу від інших нагальних тем.
Отже, замість поліпшення демографічної ситуації, вони отримають зниження народжуваності. Адже подібні заборони збільшать кількість переривання вагітності, тому що вони йдуть в пакеті із недоступністю штучного запліднення, обмеженням сексуальної просвіти, доступу до інформації про медичні послуги, в тому числі, про переривання вагітності та її збереження, та доступу загалом до інформації пор планування сім’ї.
Відтак, самі бідніші верстви населення опиняються перед вибором — або нелегальний аборт, або провал у ще більшу бідність.
Ірина Славінська: Якщо говорити про Україну. Яка в нас ситуація з репродуктивними правами?
Людмила Малес: Загалом в Україні аборти обмежені певними термінами до 11 тижнів, надалі — за медичними показами. І ці переривання вагітності завжди супроводжуються медичною консультацією. На щастя, є антикризові центри, які дозволяють недилемно вирішувати це питання.
Слід пам’ятати, що Україна не є країною, де аборт є основним способом планування кількості дітей. Ще в 80-ті роки ми такою країною були. Тоді висока ціна виховання дітей не дозволяла виживати родині в таких умовах. І тоді за рік проводилось 1 мільйон 200 тисяч абортів. Нині — в 10 разів менше. Більш того, з цих випадків абортів, які зараз мають місце, половина — це ті, які відбуваються за бажанням жінки зробити їх на ранніх термінах, коли ще мова не йде про плід.
Так що ми можемо говорити, що Україна зараз має дуже добру тенденцію завдяки профілактичній роботі, емансипації, доступу до інформації та тому, що ми почали говорити на ці теми. І коли мова йде про ранню вагітність, дівчата вже мають інформацію з легальних джерел.