Гліб Вишлінський: Мінфін вийшов свідомо з проєктом бюджету на чинній податковій базі. Не пропонується разом з ним жодної зміни. Єдина зміна, яка відбувається і вона вже прийнята, це зміна акцизу на пальне, і вона не прив’язана до бюджету, але закладена відповідно в проект бюджету.
Основні питання, які виникають — це те, як формувалися доходи, як формувалися видатки і як прораховувався дефіцит.
У нас журналісти, які щороку нам дзвонять і питають нашої думки щодо проекту бюджету, вони, і це навіть видно по тому, як це подається в медіа, більшою мірою зосереджені на цифрах. І так про них говорять, ніби ці цифри для людей щось означають. Що подано проект бюджету з доходами в стільки трильйонів, видатками — стільки-то, дефіцитом таким-то, і от вам інформація.
Насправді, цього року питання «Що ці цифри означають?» мало для кого важливе, тому що головне, на мою думку, це який економічний сценарій закладено в доходах і відповідно, на який військовий сценарій закладено цей сценарій доходів.
Читайте також: Росія втратить $200 млрд річного доходу унаслідок 8 пакету санкцій — Ілля Несходовський
І так само рух з двох сторін — це скільки нам потрібно фінансування бюджетного дефіциту, щоб при цих доходах покрити хоча б мінімальні видатки, які має фінансувати бюджет. І з іншого боку, на яку реальну цифру допомоги від міжнародних партнерів по фінансуванню цього дефіциту ми можемо розраховувати. Тому що розраховувати на приватні запозичення, як ми це робили в мирний час, ми не можемо.
Відповідно, ми тут так само дивимося на реальний досвід. Який був і є в Україні щодо того, який обсяг бюджетних видатків, при якому більш-менш держава може існувати. Ті, хто потребує допомоги, цю допомогу отримує, військові мають належне грошове і матеріальне забезпечення. І так само, на який обсяг фінансування від наших партнерів ми можемо розраховувати в реалістичному сценарії.
У нас фактично є змінні в цьому рівнянні. Що ми очікуємо щодо війни і впливу цього очікування на економіку? Який мінімум бюджетних видатків, який нам потрібно фінансувати? І як це все більш-менш стикується з готовністю фінансувати дефіцит бюджету з боку міжнародних партнерів.
Гліб Вишлінський: Тут ми повертаємося до війни. Тому що ключовий чинник, який визначає все, включно з бюджетною та економічною політикою, це сценарії війни і це хід війни.
Відповідно, ми тут бачимо продукт того, як іде війна і як змінюються очікування і ставлення наших міжнародних партнерів у фінансуванні бюджетного дефіциту з їхнього боку.
Коли війна почалася, це був великий форс-мажор. Але на цей форс-мажор, в принципі, були готові інструменти. І нам швидко дали гроші, які забезпечили нам березень і початок квітня.
А потім був, з одного боку, стан невизначеності у війні, коли до якогось моменту було очікування, що от зараз будуть переговори і війна закінчиться, і відповідно, фінансування буде потрібне на якесь відновлення України після закінчення бойових дій. А потім стало зрозуміло, що цей сценарій не працює.
Але поки всі чекали, що війна закінчиться, ніхто не думав, а як же фінансувати довгу війну. І у нас був дуже важкий період в Мінфіні в травні-червні, коли не було зрозуміло, як фінансувати бюджетний дефіцит, тому що готових грошей від міжнародного фінансування не було.
Воно було на рівні 1,5 млрд на місяць. А бюджетний дефіцит зростав і досяг максимуму в один з місяців понад 6 млрд доларів. І доводилося Нацбанку друкувати гроші. Це створювало дуже негативні очікування. Причому, друкувати гроші в великих обсягах, максимум був близько 100 млрд, наскільки я пам’ятаю.
Врешті-решт, це спричинило девальвацію гривні, коли Нацбанк був змушений збільшити офіційно курс долара до гривні. Врешті-решт, наші міжнародні партнери «роздуплилися», сформували з одного боку, бюджетне фінансування з бюджету США як гранти для України на 8,5 млрд. доларів.
Єврокомісія вийшла з макрофінансовою підтримкою на 9 млрд євро, з яких фізично, на зараз ми отримали лише 1 млрд. Але тут допомогли США, окремі країни ЄС, такі, як Німеччина, яка дала нам в липні 1 млрд. євро гранту. І останні місяці якось ми кінці з кінцями зводимо. І виглядає так, що так само ми будемо їх зводити і до кінця цього року
А на наступний рік нам якоюсь мірою допоміг Путін з рішенням про часткову мобілізацію. Тому що зараз будь-які очікування, які могли бути хоч в когось з наших міжнародних партнерів, що війна відносно швидко закінчиться, зникли. І стало зрозумілим, що той військовий сценарій, як його назвав міністр фінансів, помірно консервативний і який передбачає, що війна триватиме весь 2023 рік, більш-менш за тим сценарієм впливу на економіку і на бюджет, як це є зараз.
Тобто це фактично економічна активність на тому рівні, яка вона є зараз, з невеликим зростанням ВВП в макропрогнозі на 4,6%. Такі самі витрати на оборону, відповідно, дуже великі. Тобто весь рік ми маємо фінансувати ЗСУ на тому самому високому рівні, як ми фінансуємо зараз. Це виходить на цифру між 30-40 мільярдами доларів, які нам потрібні на фінансування бюджетного дефіциту.
Фактично 3 млрд. доларів на місяць. Це той рівень, який закладає мінімальну картину, коли Нацбанк в гіршому випадку друкує ще 1 млрд. доларів приблизно — 30 млрд грн, а в кращому випадку, як закладено в бюджеті, не друкує взагалі. І або за рахунок зростання економіки, зростання цін у нас бюджетний дефіцит зменшується до цього рівня 3 млрд доларів на місяць, або гірша ситуація — він є більшим і тоді доведеться цей мільярд додруковувати.
Приблизно так виглядає ця картина, яка є, з одного боку, досить стабільною. Ми бачимо, як економіка функціонує в такому режимі протягом останніх місяців. Тобто якось вона функціонує, якось ми живемо.
Читайте також: Інфляція в Україні до кінця року може сягнути 30% — Несходовський
Гліб Вишлінський: Усе залежить від військового сценарію. Ми бачимо, що готівковий ринок реагує на чисто військові чинники. От, оголосив Путін часткову мобілізацію — і одразу стрибнув готівковий курс з 42 до 44 в якийсь момент. І це без будь-яких чинників, а тільки на очікуванні того, що буде тривала війна, що не вистачить сил наших міжнародних партнерів і бажання нас підтримувати. Я думаю, що великою мірою буде визначатися курсова ситуація і інфляційна ситуація подіями на фронті.
І тим, наскільки ці останні спроби Путіна якось переломити хід війни на свою користь, будуть успішними. В разі, як ми очікуємо, що вони будуть неуспішними і навпаки, це лише допоможе міжнародним партнерам прийняти потрібні політичні рішення і щодо більш швидкого постачання озброєння, і щодо забезпечення належної фінансової допомоги для України.
То тоді курс 50 на кінець року, звісно, буде надто песимістичним. І Нацбанку не потрібно буде особливо рухати офіційний курс. Я сподіваюся, що в кращому сценарії взагалі буде можливість його відпустити.
Якщо подивитися на ситуацію на безготівковому валютному ринку, на якому зараз немає обмежено на імпорт товарів та послуг, то там ринок є більш-менш збалансованим і ми бачимо, що на щастя, зерновий коридор працює непогано, і навіть більше суден з зерновими відправляється з українських портів, ніж наші очікували.
Тому є можливість отримувати більші експортні доходи, оскільки власний сільськогосподарський експорт останніми роками став ключовим для торговельного балансу і для балансу на валютному ринку України.
Читайте також: Як подолати інфляцію, що виникла внаслідок війни?
Гліб Вишлінський: Виглядає так, що потрібно в умовах бюджетних обмежень фінансувати найважливіше. З одного боку, для підтримання більш-менш стандартів життя для українців, і для цього потрібна якась мінімальна якість доріг, яка забезпечує рух товарів по Україні.
І тут ці великі витрати на дороги, які були до війни, якось допомогли тому, що вони зараз дають можливість не фінансувати, щонайменше, частину доріг — відновлення планове. Не від бойових дій, а від того, що по них рухаються велика кількість фур, зерновозів тощо.
А ті гроші, зокрема, і міжнародні, які ми зараз можемо отримувати як додаткові. Чи витрачати як додаткові? Я думаю, вони мають витрачатися на критичну інфраструктуру, зокрема, на посилення критичної інфраструктури, можливість резервування для неї, щоб в разі ударів росіян забезпечувалося електро-, водопостачання, зокрема, в великих містах України.
І так само на відновлення можливостей повертатися для українців, які за кордоном, для того, щоб вони могли жити і працювати в Україні, посилювати економіку, бути зі своїми сім’ями. І те саме стосується і тих українців, які є ВПО. Вони теж з більшою ймовірністю будуть економічно активними, якщо вдасться відновити житло, відновити те підприємство, де вони працювали.
Оці всі ланцюжки потрібно на локальному рівні прораховувати. І це дуже складне інтелектуальне питання — як це все узгодити, коли в нас є багато міжнародних партнерів, є центральний уряд, Офіс президента, який так само має в цьому роль, і є децентралізація, і розуміння, що місцева влада найкраще знає, кому і в чому допомагати, щоб населений пункт запрацював.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS