Хто такий Рюрик та чи існував він насправді? Коментує історик

Історик Вадим Арістов розповідає про Рюрика, запрошення варягів у Новгород, якого ще не існувало, та торгівлю з Арабським халіфатом і Візантією

Ведучі

Андрій Кобалія

Хто такий Рюрик та чи існував він насправді? Коментує історик

Андрій Кобалія: Вони подорожували від Гренландії до Сицилії, від Британії до Аравії. Це їх боялися племена балтійського узбережжя, англійські графства та візантійські порти. З ними воювали американські індіанці та арабські воїни. Все це про вікінгів. Вони ж нормани, варяги або руси.

«І сказали русам чудь, словени, кривичі та вєсь: «Земля наша велика та родюча, а наряду в ній немає. Приходьте княжити і володіти нами». І обрались троє братів зі своїми родами, і взяли з собою всю русь, і прийшли, і сів старший Рюрик у Новгороді, а другий Синеус на Білоозері, а третій Трувор в Ізборську. І від цих варягів почала називатись Руська земля».

Андрій Кобалія: Так за “Повістю минулих літ» у 862 році племена закликали варяга Рюріка княжити у Новгороді. Цією датою класична історіографія починає історію Київської Русі. Росія визначає і відзначає 862 рік як початок російської державності. Проте історик Вадим Арістов каже, що ця історія є радше казкою, ніж реальною історичною подією.

Вадим Арістов: Навряд чи щось взагалі відбулося у тому році в Новгороді. По-перше, самого Новгорода ще тоді не було. Він виникне через сто років після цієї дати. Це легенда, яку записали у Києві на початку XII століття; вона мала б пояснити походження династії. Це така нормальна для середньовіччя історія, у ній багато мандрівних сюжетів: троє братів-засновників. Тут же згадуємо Кия, Щека і Хорива. Десь три, десь два брати. Рим заснували двоє братів. Сюжет можна відразу вивести зі сфери реальної історії до літературного етикету.

Щоправда, Рюрик — це нормальне історичне скандинавське ім’я. Ми знаємо історичних персонажів, які мали таке ім’я. Потім його використовували і далі у руській династії. Але той Рюрик, якого подає літопис, він надзвичайно легендарний та розмитий. Ми там не можемо побачити жодних реальних рис.

Андрій Кобалія: А чи можемо ми порівняти його з персонажами того часу з таким ім’ям? Ким міг би бути Рюрик?

Вадим Арістов: Так, можна. Деякі історики так і роблять. Але таке порівняння буде некоректним через хронологію. Усі ці ранні дати «Повісті минулих літ» від IX і до початку XI століття є штучними. Нам текст подає ніби реальні аннали, виклад по роках, але насправді — це псевдоаннали, які не записували сучасники з року в рік. Це події і дати, які штучно створили значно пізніше. У IX — X столітті ані у Києві, ані у Новгороді ще не було кому і як записувати. Такі можливості навіть суто технічно виникають не раніше XI століття. Тому і порівняння некоректні.

Андрій Кобалія: Ви кажете, що Новгород виник за століття після 862 року. Так куди ж прийшов Рюрик? Чи були якісь центри русів у тих місцях?

Вадим Арістов: Скандинави приходять на північ Східної Європи у районі Ладоги вже у другій половині VIII століття. От, власне, Ладога і була таким першим скандинавським стаціонарним поселенням у Східній Європі. Назва фінська, але пункт добре відомий у скандинавських сагах. Інші ж населені пункти виникають не раніше другої половини IX століття. З’являється «Рюрикове городище» неподалік від сучасного Новгорода. Під кінець IX століття з’являються центри на Волзі та Західній Двині; тоді ж постає і Київ як один з осередків русів.

Андрій Кобалія: Ви говорите про те, що вся ця історія — легенда. Деякі історики літописного Рюрика пов’язують з конунгом Рьоріком Ютландським. На вашу думку такі порівняння некоректні. Радянська, російська історіографія, та і українські шкільні підручники історію Русі починають з цієї події. Як же тоді все це з’явилося? Що було у 860-х — 870-х роках?

Вадим Арістов: У ці роки було те, що описують мусульманські, а пізніше візантійські джерела. Були групи озброєних норманів, які називались «руссю»; вони захоплювали полонених у Східній Європі і продавали їх в рабство на мусульманських ринках, отримували дірхеми та привозили їх назад на Північ або залишались тут.

Андрій Кобалія: А як з Візантією? «Наш» шлях по Дніпру був орієнтований на Візантійську імперію. Що могли запропонувати руси Константинополю?

Вадим Арістов: Торгівля відбувалась, як і на інших південних ринках. Товари були одного типу. Що могла запропонувати Східна Європа? Небагато. Рабів та хутро — це основні товари. На той момент Західна Європа вже була християнізованою, а Східна ще була диким простором, без державних утворень, населення — язичники. Гарні умови для полонених і рабів. Свого роду «заповідник».

Цим і скористалися озброєні люди скандинавського походження. Вони налагодили свій бізнес і продавали товар, який мав великий попит. Можна згадати надзвичайні обсяги срібла, які надходили на Північ. Навіть деякі писемні джерела теж описують величезну кількість дірхемів, які міг заробити один такий рус.

Андрій Кобалія: За «Повістю минулих літ», Олег із сином Рюрика — Ігорем у 882 році пішов до Києва і вбив Аскольда і Діра. Цікаво, що, за версією «Повісті», раніше ці двоє, щоб  піти до Візантії, самі ж і відпросилися у Рюрика, який був їхнім вождем. На своєму шляху вони випадково натрапили на Київ. У наступній серії поговоримо про те, чи можна довіряти автору «Повісті минулих літ», та чому варяги однієї групи вбивали один одного?