200 прочитаних сторінок на тиждень: як отримати ступінь у британському виші — Марина Стародубська

Щоб отримати четвірку, треба вчитись 25-30 год на тиждень, каже Марина Стародубська.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Марина Стародубська

200 прочитаних сторінок на тиждень: як отримати ступінь у британському виші — Марина Стародубська
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/02/hr-brunch_2021-02-05_Staradubcka.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/02/hr-brunch_2021-02-05_Staradubcka.mp3
200 прочитаних сторінок на тиждень: як отримати ступінь у британському виші — Марина Стародубська
0:00
/
0:00

Гостя — інтелектуальна лідерка програм із репутаційного менеджменту kmbs, керівна партнерка комунікаційної компанії TLFRD, Master of Science in Human Resources Management (навчалася в університеті Біркбек) Марина Стародубська.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Марина Стародубська: Ідучи на магістратуру, треба чітко розуміти, як ти потім монетизуєш цю освіту, що ти з неї будеш, в хорошому сенсі, продавати, бо вона забирає стільки ресурсу, що за обсягом — це як ще одна робота.

  • Британська освіта побудована на такому принципі: виживе той, кому це сильно потрібно. Збирати дипломи в Британії неможливо, тому що ти мусиш чітко розуміти, нащо тобі це все.

Скільки часу навчаються у Британії?

Якщо говорити про магістратуру, на її проходження відводиться 5 років, на докторантуру — 7 років. Відповідно, у магістратурі 7 предметів і дисертація на ці роки. Здається мало? А ні. У році три триместри. Ти фізично не потягнеш понад один предмет за триместр (адже це друга чи третя освіта, тому паралельно у тебе ще є робота).

У кожного професора, у його або її зверненні до студентів через електронну систему, в якій ти взаємодієш з університетом, ти підписуєшся електронно, що ти приймаєш на себе зобов’язання вчитися мінімум 15 годин на тиждень. Скажу з досвіду, що 15 годин на тиждень, за умов рідної англійської, це ніщо. Це на трійку.

Щоб отримати четвірку (бо п’ятірки в Британії отримують тільки небожителі, мені здається, за рівнем вимог) це 25-30 годин ґрунтовного навчання на тиждень. Професор взагалі це не перевіряє.

Якщо ви не виділите 15 годин на навчання в тиждень, ви просто не дасте відповідь на запитання, ви не зможете фізично дати відповідь на належному рівні якості.

Про процес навчання

Кожного тижня у кожного предмета є секція в онлайн порталі, через який ти взаємодієш з вишем. В цій секції є форуми (для так званого траблшутінгу), є форум предмету, де кожного тижня відбуваються дискусії. У дискусії є стартер (той, хто її починає) і фінішер (той, хто її закінчує). Стартерів і фінішерів визначає професор у табличці. Стартер мусить із прочитаного поставити запитання всій групі, щоб вони охоплювали матеріал на тиждень. Щотижня середньостатистична «домашка» — 200 сторінок. Фінішер резюмує дискусію, і таким чином ми навчаємося.

Критерій, щоб тобі зарахували на тиждень роботу — це 2 значущі дописи у формі, обмеженій 500 словами, та опрацювання усіх коментарів твоїх однокласників і професора до цих дописів. Кожен допис я писала 2 години. Тому що він мусить бути науково обґрунтований, врахувати всі ключові теорії, які дотичні до запитання. І ще приблизно стільки ж годин я опрацьовувала коментарі, бо їх може бути багато. Ти це фізично не зробиш ніяк, якщо ти не вчишся.

Система побудована таким чином, що професор є гейзером знань, а ти стоїш із величезним відром під тим гейзером і ловиш знання, або воно тебе лупить по голові, прибиває до землі, й ти розумієш, що все.

Про комунікацію з професорами

Біркбек є одна з провідних в Європі і світі школа академічних досліджень. Відповідно, всі професори — це академіки, практики, які не лише пишуть наукові роботи, вони консультують, на додаток, вони є авторами підручників, по частині з яких ми навчалися. Наприклад, є флагманська (для сфери управління людьми) теорія Resource‐based view of the firm (ресурсний підхід) і її автор — професор Біркбек, і ми навчалися по його книжках. Тобто науковий і галузевий авторитет професорів там безумовний.

Усі професори дуже спокійні, виважені і не пихаті, але це не означає, що їм можна грубити чи розповідати, що «я не згоден з моєю оцінкою». Тебе одразу поставлять на місце. Ти приходиш вчитися у цей виш тому, що ти вибрав цю експертизу і цього професора, тобі ніхто нічого не мусить доводити. Авторитет професора абсолютний. Це не означає, що студент там не може запитання поставити. Але воно має бути обґрунтоване.

Про іспити

Іспит по предмету триває 2 години в British Council у відповідній країні в порожній кімнаті під наглядом спеціального працівника. Для відповіді у тебе 100 паперів на спеціальних бланках. При тобі відкривається конверт, тобі дістають перелік із 5 запитань, 2 з них ти вибираєш для відповіді. Руками, ручкою, без речей, без телефону пишеш відповідь.

  • У мене відповіді коротше за 10 рукописних сторінок на одне запитання не бувало.

Про кроскультурну комунікацію

Навіть по стилю комунікації було зрозуміло, хто який регіон світу представляє, зрозуміло, яка система освіти там. Мені завжди допомагає в роботі з різними культурами реально вчитатися, вдуматися, про що людина запитує. Коли сумніваєшся, говорячи про наукову дискусію, краще перепитати, чи вірно я розумію, тому що в різних культурах є різний підхід до обґрунтування. Є індуктивний, який притаманний США, коли ти від головного, від солі твого аргументу йдеш до ширшого підґрунтя, а є дедуктивний, де ти йдеш від загального до солі твого аргументу. І це притаманний Європі підхід. Є ще азійські країни, де є певний мікс. Тому лайфхак перший — вслухатися, перепитати, намагатися зрозуміти, що тобі говорять, без антагонізму, без емоцій.

Друге, що мені дуже допомагало — триматися лінії аргументу. Якщо ми обговорюємо вплив корпоративної культури на ефективність компанії, до тих пір, доки ти тримаєшся цієї лінії, тобі кроскультурна різниця заважати не буде.

Цінним було те, що кроскультурне управління людьми викладається за дуже потужними підручниками й науковими роботами, і це був один із найпрактичніших курсів.

Дуже шкода, що України небагато в кроскультурних міжнародних працях. Нас мало знають. Це вже коригується трохи. Я купила книжку Льюїса (кроскультурний науковець і практик) для викладання, і там нарешті спрофільована Україна і спрофільована дуже коректно. І це четверте видання книги, в попередніх трьох України не було.

Якщо України не буде в міжнародних кроскультурних дослідженнях, іноземні потенційні партнери й інвестори просто не будуть знати, як тут керувати людьми, яких управлінців сюди посилати.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS