На зв’язку — засновниця ініціативи «Як не стати овочем», авторка книжки «Нація овочів. Як інформація змінює мислення і поведінку українців» Оксана Мороз.
Оксана Мороз: Є така жахлива цифра, яка була на початку травня оприлюднена. Що 40% постів, які публікувалися у соцмережах щодо COVID-19 були фейковими і розповсюджувалися фейковими акаунтами. Це колосальна цифра.
Я робила таку неофіційну статистику. Близько половини фейків розповсюджується у месенджері Viber. Те, що ми відчуваємо на собі цю інфодемію, це і не випадковість, і не загострені відчуття.
Якщо раніше ці фейки могли стосуватися якихось окремих політиків, політичних явищ чи економіки, і нам здавалося, що це десь далеко, то зараз всі вони раптово стали на одну тему і стосуються нас. Вони або залякують нас і говорять про те, що всі ми помремо. Або потім всі почали ділити людей на тих, хто підтримує теорію змови і заплющує очі на те, що відбувається, і тих, хто навпаки надто все це сприймає. А потім почалися магічні таблетки: як ми водою, оцтом і купою речей лікуємося.
Розповсюджувалися фейки стосовно розпилення якихось речовин над Києвом, і потрібно було закривати двері. Потім це було продовжено через обробку з космосу Землі, потрібно було телефони вимикати… Потім людям старшого віку надсилалися в Viber інформація стосовно переліку телефонів, зверніться, і «тут вам будуть безкоштовно роздавати маски і т.д.». Це була неправда, люди зверталися, і була купа негативних реакцій.
Окремо стоять оці всі магічні таблетки стосовно лікування чим завгодно. Ми навіть в себе на пабліку публікували жахливий перелік того, чим тільки COVID не лікували… Все це направлено на те, щоб створити у людей негативне відношення до дій влади, або ігнорування, або, відповідно, створення ілюзії захисту.
Вони вважають, що розбираються в тому ж Facebook чи Viber, тому що вміють ними користуватися, хоча, насправді, до інформації це відношення немає. Коли почалася пандемія, на мене звідусіль почали йти запити: «от тобі фейк, мені мама перекинула». Я зрозуміла, що старші люди самі розносять ці віруси.
Viber — основне джерело для дуже багатьох під час пандемії. Тому що для літніх людей він став замінником смс, безкоштовних дзвінків. Із сім’єю можна фотографіями обмінюватися. У них Viber — це територія довіри. Потім почали їх в групи додавати: міста, села, будинку. І створилася територія довіри, в якій, звісно, дуже моментально розлітаються різноманітні чутки. Viber — це як базар.
Як перевіряти інформацію?
Якщо ми говоримо з точки зору пересічної людини, основний критерій — подивитись, в якому медіа експерт говорить. Самій людині вкрай важко зробити факт-чекінг і розібрати: експерт це чи не експерт. Але якщо цей експерт транслює свої думки в медіа, яке апріорі дотримується журналістських стандартів… А це легше перевірити: заходимо на Інститут масової інформації, (вийшов свіжий рейтинг медіа, які дотримуються журналістських стандартів), беремо топ-5. Якщо там є цей експерт, значить, журналісти його вже перевірили. Звісно, можуть бути нюанси, але велика ймовірність того, що цей експерт дійсно є експертом.
Якщо ж людина захотіла перевірити сама, то треба йти в Google, перевіряти і шукати джерела компетенції цього експерта, чи він дійсно має право спілкуватися стосовно медичних якихось питань. Чи є в нього медична освіта, чи є він експертом по вірусології, про яку він говорить, а не, наприклад, він звичайний косметолог. Це шлях, який надто важкий, тому що ці фактчекери днями сидять і шукають цю інформацію.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі