Виконавчий директор інформаційно-дослідного центру “Інформація та розвиток” Олег Смірнов говорить про успіхи, які вдалося досягти за кілька місців існування проекту, направленого на вибудову толерантого ставлення до вимушених переселенців. Говоримо про регіони, які охопив проект, волонтерів, які до нього долучалися і те, наскільки опрявнилося останнім часом толерантне ставлення до переселенців у суспільстві.
Які перші результати реалізації проекту направленого на спільне майбутнє українського суспільства ви вже маєте?
Можна казати про якісь перші результати. Проект реалізовується з 1 вересня, хоча він невеликий і завершується вже в середині березня. Проте на мій погляд він був дуже потужний. Певною мірою був тренінговий компонент проекту, через тренінги пройшли 63 особи, це були 6-днівні тренінги, в яких взяли учать представники майже всіх регіонів України. За результатами цих тренінгів ми запропонували організаціям взяти участь у конкурсі міні проектів.
Були підтримані 16 міні проектів, які реалізовуються з 1 листопада. Організації, які отримали міні проекти представляють 11 регіонів України. Це різноманітні проекти, ініціативи, які вирішують першочергові завдання соціально-психологічної адаптації переселенців. Проект в першу чергу направлений на те, щоб вибудувати спільний толерантний простір України.
Чи можете ви сказати, що в цілому інформаційному полі України цей спільний толерантний простір на цей момент недостатній, тому до його розвитку і підтримки мають долучатися громадські активісти та громадські організації?
В інформаційному просторі у нас дуже різні думки, але на сьогодні все ж таки люди мало знають один одного і не готові пізнавати один одного.
З якими проблемами, окрім матеріальних стикається українське суспільство в зв’язку з великою кількістю внутрішньо переміщених осіб?
По-перше, це проблема загального знайомства з людьми іншої культури, іншого регіону, де люди жили іншими цінностями. Навіть професіонали, психологи теж були не готові до цього.
Які рівні державних структур допомагали вам у реалізації цього проекту, не фінансова, а своїми ресурсами?
Тут можна казати про ці міні проекти, які реалізовуються в регіонах. Місцева влада легше йде на діалог. Одне з завдань цих проектів було налагодження діалогу між суспільством і владою у вирішенні певних питань. Можна сказати, що вони доволі успішні на сьогоднішній день, де був залучений ресурс, розуміння владою.
Який рівень бажання по толерувати переселенців з інших регіонів України в тих регіонів, які долучилися до вашого проекту?
Атмосфера була достатньо толерантна на всіх заходах, хоча були деякі побоювання, можливо, з релігійних мотивів. Не можливість людей повністю відкритися в процесі спілкування, але всі бар’єри долалися.
Чи можна сказати, що є якісь менш толерантні частини України і більш толерантні?
Я вважаю, що кожна людина за природою своєю є толерантна. Саме умови, в яких вона живе створюють проблеми, які людина намагається вирішити за рахунок інших людей.
Які результати ви плануєте досягти на завершення проекту?
Через місяць планується форум громадських ініціатив, де ми беремо всіх учасників проекту, тренінгів, міні проектів, стажування. Ми думаємо, що сам форум покаже певні результати, які вже є на локальному рівня.
Люди навчились певним навичкам і побачили як це можна робити. На сьогоднішній день вже близько мільйона переселенців і їм потрібно вирішувати багато питань і багато цих питань знаходяться в руках самих переселенців.
У зв’язку з тим, що число переселенців постійно зростає, чи прогнозуєте ви подальшу потребу в подібних проектах?
Звичайно. Ми знаємо, що на сьогодні є декілька ініціатив інших громадських організацій, які підтримують подібні ініціативи. Я думаю, що певний час буде дуже багато роботи для громадських та міжнародних організацій, для всього суспільства.
Анастасія Багаліка для Громадського радіо
