Білорусько-російські військові навчання «Запад-2021»/Фото: Міноборони РФ
Єлизавета Цареградська: Зараз, коли ми говоримо про загрозу для НАТО, зокрема для країн Балтії, чи йдеться про якусь конкретику, чи залишаємося у цій площині лише гіпотетичних припущень?
Павло Радь: На мою думку, ми поки що залишаємося в площині гіпотетичних припущень, тому що немає ознак того, що росіяни, спільно з Республікою Білорусь до прикладу, реально вже здійснюють якісь кроки для того, аби готувати, скажімо так, ґрунт для якихось подальших агресивних дій.
Порівнюючи ситуацію з 2021 роком, коли росіяни активно перекидали війська до кордонів з Україною, перекидали активно війська на територію Білорусі, перекидали не лише війська, але й авіацію, війська забезпечення — це були ті ознаки, які вказували на те, що, можливо, готується якась широкомасштабна велика операція.
Зараз такого ми не спостерігаємо, навіть в контексті підготовки до військових навчань «Захід-2025». Незважаючи на те, що зараз в інформаційному просторі їм досить багато уваги приділяють і часто обговорюють, все ж, якщо ми дивимося на реальний стан речей, то бачимо, що самі навчання пройдуть в центрально-східній частині Білорусі, на полігонах, які знаходяться подалі від кордонів з Україною та країнами Балтії. І також особовий склад РФ, який задіяний, по-перше, не такий вже масштабний чисельно, а по-друге, там досить багато задіяно строковиків, що, в принципі, також вказує на те, що якість кадрів бажає кращого, скажімо так.
Проте, знову ж, в наступні декілька років загроза для країн Балтії зберігається, вона є цілком реальною, і, в першу чергу, це пов’язано з тим, що країни Балтії дуже вразливі у географічному плані…
Єлизавета Цареградська: Говорячи безпосередньо про те, що Польща закриває кордон з Білоруссю, причиною є військові навчання «Захід-2025», і тут йдеться про Сувальський коридор, що вже безпосередньо про Литву, країни Балтії. Що нам треба розуміти з цієї ситуації? Чому, нібито, йдеться про Польщу, але згадуємо країни Балтії?
Павло Радь: Якщо ми говоримо про рішення Польщі, то воно продиктоване не стільки навчаннями «Захід-2025», як тими проблемами, які накопичувалися у двосторонніх відносинах між двома країнами протягом довгого часу.
Білорусь протягом останніх років ніяким чином не покидала ідеї здійснення міграційного тиску на східні кордони Польщі, хоча також страждали і Литва з Латвією. Ну і, знову ж, почастішали випадки прольоту дронів на територію Польщі і також Литви.
Також, зважаючи на те, що нещодавно Лукашенко перебував в Китаї з робочим візитом, поляки, напевно, вирішили таким чином натиснути на Лукашенка через Китай, тому що найбільше постраждає від таких рішень, в першу чергу КНР, яка не матиме можливості здійснювати транзит своїх товарів сухопутними шляхами до країн Євросоюзу, адже Білорусь є ключовим вузлом для таких дій.
Проте, знову ж, якщо згадувати Сувальський коридор, то загроза очевидна, Польща перекрила, повністю закриває кордон на невизначений час, так само Литва всіляко укріплює свій східний кордон, закрила частину пунктів пропуску, тобто там зараз працюють, якщо не помиляюся, лише два, і існують величезні черги на кордоні з Литвою, існують величезні проблеми на в’їзд і виїзд в країни.
Тому, з огляду на поступове загострення ситуації … країни східного флангу НАТО, які межують з Білоруссю, вимушені реагувати таким чином для того, аби вберегти себе і привернути увагу до проблеми Білорусі більш сильних акторів, таких як та ж сама КНР.
Єлизавета Цареградська: Пане Павле, як це може повпливати на Україну, я маю на увазі ось цей гіпотетичний наступ Росії на НАТО, на країни Балтії зокрема?
Моє припущення полягає в тому, що може здаватися, що це, мовляв, добре для України. Я розумію, що це дуже цинічно звучить, але, по суті, по-перше, це наступ на НАТО, і НАТО муситиме відповідати, давати відсіч, боротися, і вже вдаватися до якихось більш конкретних дій. По-друге, це також і якісь ресурси, сили, розпорошення їх, що переключає, умовно кажучи, реакцію Росії на інші території.
Але чи все так однозначно і просто? Тому що, якщо говоримо, все ж, про вірогідність цього наступу, то, очевидно, що і підготовка має бути належною. Чи спрощує це для нас боротьбу?
Павло Радь: Тут, насправді, складне питання. З одного боку, очевидно, що, якщо найгірший сценарій все ж справдиться, і Росія розпочне наступ на країни східного флангу НАТО, то тоді Україна стикнеться з низкою проблем.
По-перше, це падіння обсягів допомоги як фінансової, так і матеріально-технічної, тому що економіки країн-членів ЄС будуть частково підірвані, особливо тих, які зазнаватимуть наступу. По-друге, виникатиме проблема недостачі матеріально-технічних ресурсів.
Тобто, ЄС, з огляду на те, що США зараз не настільки активно включені в цей процес, не має достатніх спроможностей для того, аби швидко нарощувати виробництво боєприпасів і зброї, і постачати їх Україні. А що буде, коли відбудеться прямий наступ на країни-члени НАТО, то, насправді, складно уявити. Напевно, проблеми будуть набагато більшими, і тоді питання України відійде на другий план, тому що політичні еліти будуть зайняті, обдумуючи, яким чином реагувати на такі дії РФ.
Відповідно, інша проблема — це так само те, що у випадку успішного просування росіян може відбутися, по суті, перерізання логістичних ланцюжків, особливо це стосується Польщі. У такому випадку Україна втратить можливості для того, аби отримувати допомогу з боку західних країн. Тому що, знову ж, якщо немає логістики, відповідно, ніяким чином доставити необхідне обладнання неможливо.
І інша, як на мене, найбільша і загрозлива проблема — це те, що наступ Росії, зокрема на країни Балтії, може спровокувати величезну дилему всередині самого НАТО. І постане питання про те, як реагувати на такі дії. Чи застосовувати статтю НАТО в повній мірі, здійснюючи військовий опір, чи не застосовувати. Тобто, такі дискусії можуть посіяти розбрат всередині Альянсу і, відповідно, підірвати його з середини. І в цьому, напевно, найбільша загроза.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Проєкт на Громадському радіо виходить за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР «Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України 一 рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікацій є відповідальністю Громадського радіо та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР 一 Єднання