«Громадське радіо»
Борис Бабін вказує на труднощі відкриття дисциплінарного провадження щодо суддів на підставі рішень ЄСПЛ.
На погляд Бориса Бабіна змінити систему правосуддя дозволить запровадження діючого Суду присяжних, жодні кадрові пертурбації докорінно не змінять судову систему.
Урядовий уповноважений зазначає, що на відміну від європейських колег українські судді не користуються напряму офіційними сайтами, де розміщуються рішення ЄСПЛ, вимагають надавати офіційні переклади та засвідчені печатками оригінали рішень. «Рада Європи до цього вже звикла», – іронічно зазначає Борис Бабін.
Про проблеми правової визначеності на прикладі наявності та відсутності офіційного перекладу Рішення ЄСПЛ у залежності від того, на яку правову позицію пристав суддя, а також про те, що в Україні немає механізмів із забезпечення виконання рішень ЄСПЛ колегіальними органами будь-якого рівня, йдеться в розмові на Громадському радіо.
Цикл дискусій «Судова реформа в Україні» представляється «Громадським радіо» у співробітництві з Проектом Ради Європи «Підтримка реформи системи суддівської відповідальності в Україні», що фінансується Фондом з прав людини.
Лариса Денисенко: На що і як можуть впливати рішення Європейського суду. Адже до національного законодавства, вони є джерелом права. В який спосіб суди мають звертати на них увагу?
Борис Бабін: Проблема рішень Європейського суду, як джерел права, в Україні є дуже нагальною і гострою, адже ми приєднались до Європейської конвенції про права людини 1950-го року і Протоколів до неї, у нас є відповідний закон 2006 року, який стосується застосування практики Європейського суду. Відповідно до цього акту і міжнародних зобов’язань України, всі рішення Європейського суду з прав людини, що вступили в силу мають значення джерела права. У чому особливість? Маються на увазі будь-які остаточні рішення Європейського суду, а не лише рішення проти України, це слід врахувати. Друга, цікава особливість полягає в тому, що Європейський суд, хоча і є органом, що виносить своє рішення, керуючись певними попередніми прецедентами, все ж таки не є максимально пов’язаним з цими прецедентами і може поступово змінювати своє право і переходити до інших правових позицій. Тому рішення Європейського суду слід застосовувати комплексно, зважаючи не лише на одне якесь рішення з певного питання, а на їх низку.
Існує проблема рішень, які схвалюються щодо України, а тим більше проти третіх держав — проблеми перекладу. Європейський суд з прав людини виносить рішення англійською та французькою мовами. Для того, щоб це рішення українські судді застосовували, дуже часто ними вимагається їх офіційний переклад. Відповідно до законодавства, офіційний переклад рішень ЄСПЛ здійснює Міністерство юстиції через Урядового уповноваженого та його Секретаріат. Ми дійсно ці переклади робимо, саме ці переклади є офіційними, вони розміщуються на сайті Верховної Ради України.
Але проблема цих перекладів існує, адже кількість рішень є великою. Виникає проблема дублювання перекладів, часто правозахисники перекладають рішення самостійно, паралельно з Міністерством юстиції. Тому в мережі можна зустріти не тільки переклад Мінюсту, але і інші переклади українською. Ще гірше буває, коли рішення не перекладено взагалі. На жаль була така сумна практика в 2010-2012 роках, коли рішення Європейського суду, яке виносилося проти України, не перекладалось вчасно. Зараз всі таки рішення перекладаються вчасно і затримки або нема, або вона мінімальна. Але залишилася певна «заборгованість» офіційних перекладів з тих часів.
В Європейському суді накопичилася значна кількість заяв проти України, ми на першому місці, на другому Росія, на третьому Туреччина, але все одно це лише певна частка від загального обсягу — десятки тисяч заяв, які надходять і ті сотні рішень, що схвалюються. Відповідно ми маємо фантастичні масиви рішень проти майже усіх держав Ради Європи, які у нас взагалі ніхто не має формальної компетенції і повноважень, людей, фінансів, засобів, щоб перекладати.
Ми започатковуємо діалог з тими в Україні, хто перекладає такі рішення проти інших держав, хоча б найбільш значущі, щоб ми їх якось оприлюднювали офіційно. Але навіть якщо ми будемо мати якісний переклад таких рішень, він не буде офіційним. Дуже часто судді вимагають від осіб, що посилаються на «іноземні» рішення Європейського суду, надати рішення суду в офіційному перекладі. Людина фізично не може задовольнити ці вимоги, бо офіційних перекладів не існує у нас, та й посвідчувати на папері ці рішення абсолютно нікому, бо для Ради Європи публікації рішення на офіційному сайті достатньо.
Лариса Денисенко: Повертаючись до дисциплінарності судів. Ми нещодавно спілкувалися з Олександром Волковим про його справу «Волков проти України». Якщо розглядати це рішення в комплексі, на що суд звернув увагу українського уряду стосовно процедури звільненні судді?
Борис Бабін: Ця справа є доволі символічною, яка доводить, що навіть судді Верховного Суду стають заручниками тієї ситуації в якій працюють. Справа Волкова довела, що навіть суддя Верховного Суду, якщо буде певна ситуація, не в змозі ефективно захистити свої права, зокрема захиститися проти звільнення. На формальні складові порушення вказав суд, і це рішення є знаковим і складним, його дуже важко імплементувати, бо слід змінювати Конституцію. Крім того, самого пана Волкова Верховна Рада дуже довго поновлювала на посаді, бо ніхто у нас не може змусити колегіальний орган виконувати рішення Європейського суду, немає механізму.
Але тут причина порушення не у формі, а у змісті. Проблема в тому, що існує «телефонне право» і радянській підхід так і залишається.
Лариса Денисенко: В справі Олександра Волкова ЄСПЛ вказав на не право визначеність. Які існують проблеми у нас в країні з правовою визначеністю? І що це?
Борис Бабін: Завжди має бути чіткий правовий механізм. Коли ви в правових актах, описуючи певні вимоги, робите невизначеність і певний елемент умовчання, або можливості тлумачення по різному — це є дірка, з якої завжди вилазить диявол. Адже будь-який чиновник може використовувати цю норму, як йому завгодно. Як раз прикладом такої правової невизначеності є те, що у нас немає офіційних перекладів рішень Європейського суду проти третіх держав.
Лариса Денисенко: Є рішення Європейського суду, де опосередковано визнано або вказується на те, що суддя ухвалив неправомірне рішення, або таке, що не відповідає стандартам і нормам Європейської конвенції з прав людини. Виникає питання, яка доля цього судді? Суддя в такому випадку продовжує працювати далі?
Борис Бабін: Ситуація не така проста як здається. Безумовно ми б хотіли взяти рішення Європейського суду, побачити там негідника якогось, звільнити його. Але виникає величезна кількість проблем. Загальним правилом Європейська конвенція вимагає від людини, перед тим як поскаржитись в Європейський суд, пройти усі національні етапи захисту. Як мінімум це перша інстанція і апеляція, часто і касація. Тобто вже треба мати декілька судових рішень, схвалених різними суддями. Тут в одній справі, де Європейський суд бачить порушення вже ми маємо декілька осіб.
З рішень ЄСПЛ дуже не часто випливає факт конкретного порушення конкретним національним судом. Європейський суд не вставляє прізвища суддів у свої рішення. Це обтяжує відповідний контроль з боку правозахисників, бо вони змушені звертатися до нас, підіймати матеріали справи, бо з рішення Євросуду не випливає прізвищ. Справа в Європейському суді триває багато років. За цей час змінюються суддівські кадри та архіви і дуже важко виявити фактичні обставини , а ми маємо їх визначити, щоб довести вину, яка була, наприклад, дев’ять років тому. Я вже не кажу про термін давності для кримінальної та дисциплінарної відповідальності (для останньої часто він становить рік).
Як раз у справі пана Волкова категорію звільнення судді за «порушення присяги» було визначено як правову невизначеність і Євросуд сам нам каже, що це не дуже добрий варіант, щоб застосовувати таку підставу для звільнення судді і тут маємо замкнуте коло. Зараз маємо дуже яскравий приклад – проходять переатестацію співробітники прокуратури і там у багатьох громадських діячів та народних депутатів виникла, на перший погляд, дуже здорова думка. Давайте візьмемо рішення ЄСПЛ, знайдемо там прокурорів-порушників і не будемо їх пропускати в нову прокуратуру. На перший погляд, дуже добре. Але в кожній справі ЄСПЛ є багато прокурорів, бо це юридичний процес і там майже крізь будуть інтереси держави. Саме порушення конкретного прокурора важко довести.
Лариса Денисенко: Крім того, тут є ще така традиція вітчизняної прокуратури, що вони визначають прокурора, який це представляє в суді — одна людина, а займатися справою і порушувати можуть скільки завгодно людей.
Борис Бабін: Крім того у нас на сьогоднішній день дві кричущі справи «Бочан проти України» – 2 та «Яременко проти України» – 2, де ЄСПЛ констатував факт порушення Конвенції палатою Верховного Суду України. Якщо ми і далі будемо мати такий підхід, то треба й Верховний Суд розпускати, а це абсурд. Тому судді іноді займають позицію, що «ми недоторканні і можемо схвалювати що завгодно». В таких випадках розповідати щось конкретному судді про рішення Європейського суду дуже важко.
Лариса Денисенко: То громадськість не так вже і не права, коли вимагає звільнення суддів, переатестації і перезавантаження системи. Чи існує процедура, керуючись рішенням суду, якою будь-який компетентний орган формував досьє і досліджував проблеми, котрі порушенні.
Борис Бабін: Часто кажуть, що «давайте всіх суддів замінимо». На жаль, коли ми так пропонуємо, то слід згадати східне прислів’я про дракона, коли хтось вбиває дракона — сам стає драконом через добу. Так само і тут, будь-які фізичні зміни осіб на цих кріслах, вони нічого не змінять, бо це система, поки у нас не буде суду присяжних реального, а не тієї імітації, що зараз. Людина сьогодні не має альтернативи корумпованому державному суду. Водночас усі хочуть люструвати, але ніхто не каже: давайте змінимо систему. Нехай судді ці самі будуть, вони професійні, але давайте наберемо присяжних, які не будуть давати цим суддям хоча б брутально порушувати справедливість та процесуальне право. Але про це ніхто не говорить.
Лариса Денисенко: Чи потрібно зараз проводити якусь кількість семінарів для суддівства? На ваш погляд, це ефективний метод навчання? Якщо судді знаходять виходи не приймати до уваги рішення ЄСПЛ.
Борис Бабін: Більшість будь-яких просвітницьких заходів щодо Євросуду є цікавою тільки для тих, хто сам хоче цим користуватися. Судді-порушники порушують не тому що вони погано освічені, вони все прекрасно знають. Це вже не зміниш, хоч сто тренінгів проводь — нічого в голові у освіченого негідника в мантії ми не змінимо.