Закон про комерційний облік комунпослуг: що зміниться у сплаті за воду і тепло?

В рамках проекту Громадського радіо та Громадянської мережі ОПОРА говоримо з народним депутатом Віталієм Сташуком про те, які зміни в сплаті за воду та тепло передбачаються законом «Про комерційний облік комунальних послуг».

 

Тетяна Трощинська: Що змінює цей закон?

Віталій Сташук: Як це не сумно, всі закони, про які ми говоримо, мали би бути схвалені 10-15 років тому. Закон стосувався того, що має бути налагоджена система обліку тепла і водопостачання. Якщо бути зовсім стислим, як тільки закон запрацює в повному обсязі, кожен споживач буде платити за те, що реально споживає.

Василь Шандро: А за що платить зараз?

Віталій Сташук: Коли існує таке поняття, як норматив споживання, як підстава для розрахунку, платежу, це ті залишки соціалізму і комунізму, які, на жаль, у нас є. Ключова ідея закону в тому, що без обліку неможливо взагалі говорити про будь-яку адекватну систему в житлово-комунальній сфері.

В законі йдеться лише про тепло і воду, бо газ і електроенергія – це інше законодавство, там так само є правила, які стосуються обліку газу і електрики, але сьогодні не про це.

Наступний або паралельний етап, коли людина може регулювати обсяги споживання, але якщо нема обліку, нема що регулювати. Це паралельні етапи, вони осучаснюють систему житлово-комунальних послуг, регулювання споживання води дуже просте: кран закрив-кран відкрив. Якщо йдеться про тепло, там ситуація складніша. Так само мова має йти про те, що переоснащення будівель батареями, які регулюються, це вже не сьогоднішній і навіть не вчорашній день – це питання, яке технічно давно можливе, але й залежить від кожного, які стоятимуть батареї.

Кінцева мета – норматив як підстава для розрахунку має зникнути, тоді можемо повертатися до нормальної і чесної дискусії: наскільки коректними є тарифи. Але якщо розрахунок ведеться на підставі нормативу, це втрачає будь-який сенс

Тетяна Трощинська: Саме слово «послуга» несе таку підставу, якщо послугу хтось купує, він може так чи інакше диктувати свої умови. Наскільки цей закон змінює саму філософію підходу, що люди, які платять за певну послугу, матимуть можливість впливати на її якість.

Віталій Сташук: Частина старої свідомості полягає також і в тому, що моє житло і моя сфера відповідальності завершується вхідними дверима моєї квартири. Сучасне бачення підходу до того, як жити в великих містах, полягає в тому, що будинок – це спільна власність всіх. Відповідальність за те, яким чином утримується будинок – це питання мешканців всього будинку.

Законодавство в сфері обліку на сьогодні дає поштовх і перший крок до вирішення цих питань. Перший етап обліку – побудинковий облік (це лічильники). Далі – те, що стосується тепла в квартирах, – це так звані прилади-розподілювачі, які не є власне лічильниками, вони можуть порахувати лише частку від загального споживання в будинку. Навколо цього буде ще чимало проблем. Законом передбачено, що методики розрахунків в багатоквартирному будинку мають зробити в Міністерстві регіонального розвитку і будівництва. Якщо людина самостійно обладнала квартиру всіма засобами, лічильниками і вважає, що цього достатньо, ситуація тут трохи складніша. Наприклад, людина говорить: «я взимку поїхав до родичів, мене нема, тому я ні за що не повинен платити». Але якщо квартира знаходиться всередині будинку, вона обігрівається і за рахунок того, що навколо є сусідні квартири. Зрозуміло, що це не повинен бути рахунок тотожний нормативу, про який ми говоримо. Але в усіх цивілізованих країнах є методики, які передбачають такі випадки.

Ці всі речі, про які раніше ніхто не говорив, на сьогодні надзвичайно актуальні. Ефективність закону буде багато в чому залежати і від того, наскільки якісні методики, підзаконні акти опрацюють в профільному міністерстві. Думаю, в новий опалювальний сезон ми будемо входити з забезпеченням як законами, так і підзаконними актами.

Тетяна Трощинська: Чиїм коштом будуть встановлені лічильники?

Віталій Сташук: Сьогодні є декілька способів. Базовий – коли компанії, які займаються теплопостачанням, включають в свій тариф так звану інвестиційну складову, а в ній є кошти на встановлення приладів обліку. Це означає, якщо ви в своєму будинку встановили лічильник, ви мешканці ОСББ, то тариф, який діє на територію, так само включає плату за лічильник, який у вас уже встановлено. Ви платите за те, що, можливо, це зроблять тому, хто цього ще не зробив. Мало того, що більш відповідальний і господарський суб’єкт платить по декілька разів, це ще й дає можливість енергопостачальним компаніям трошки зловживати цим. Завжди інвестиційної складової чомусь не вистачає, завжди якісь втрати перевищують заплановані. Дуже часто в запланований час нічого не відбулось з того, що мало б. Якби ця схема працювала, вже на сьогодні мав би бути 100% побудинковий облік, а цифри свідчать, що в нас за теплолічильниками середня кількість по Україні 68%, але є регіони, де 40% і менше.

В законі пропонується, що розрахунок по обліку має проводитися місцевим органом влади для кожного будинку окремо, є абсолютне право місцевої влади через місцеві бюджети підтримати встановлення приладів обліку. Якщо це не бере на себе місцевий бюджет, це лягає на плечі мешканців.

Василь Шандро: Ми ставимо загальний лічильник, споживаємо певну кількість, яку ділимо на мешканців всіх квартир? Чи не виходить той самий норматив, що людині, яка економить, доведеться платити середню кількість?

Віталій Сташук: Якщо говоримо про будинковий облік, загальна кількість за розрахунками має бути суттєво нижчою. Сьогодні у великий і загальний тариф включені всі втрати: мережі, пориви – за це платять люди. Тепер загальний рахунок на будинок буде стосуватися лише того, що реально зайшло в будинок.

Яким чином розподіляти всередині будинку? Тут закон рекомендує індивідуальний облік, встановлення поквартирно приладів-розподілювачів, де можна буде розрахувати частку кожного помешкання в структурі споживання всього будинку. Після чого залишиться якась частина теплових витрат, що залишаться в будинку, що має стимулювати утеплювати будинок, починаючи від вхідних дверей. Та частка також має бути якимось чином розподілена між мешканцями.

Тетяна Трощинська: В нашому буднику київська міська влада встановила торік норму для води 21 градус, ми проводили заміри протягом січня-лютого – гаряча вода не піднімалась вище 16. Як на такі ситуації може вплинути ухвалення нового закону?

Віталій Сташук: І сьогодні вже є правові підставі, щоб ставити питання перед постачальниками стосовно якості послуги, яка надається, що вимірюється відповідним приладом. Якщо фіксуються такі речі, треба звертатися в суди, до місцевої влади. Головне – належним чином це фіксувати. Якщо нема приладу обліку, ніхто не може встановити якість послуги.

Василь Шандро: Чи йдеться у новому законі і про демонополізацію постачальника?

Віталій Сташук: Цей закон не стосується питання монополізму чи демонополізації. І сам по собі один закон не вирішить всіх проблем, це має бути комплекс законодавчих актів, які стосуються законодавства про житлово-комунальні послуги, енергоефективність будівель (це вже схвалено). Тоді виникає система стимулювання, обліку і заощаджень.