Військові Аліна Сарнацька, Борис Піддубний та очільниця Leleka Foundation Ірина Гук у новому епізоді «Суворої догани» обговорюють наступне:
Поширеним явищем є ситуації, коли люди або компанії передають волонтерам непотрібні речі або прострочені ліки.
«У 2022 році це було особливо масове явище, коли люди передавали все, що їм не шкода. Ми отримували щось корисне, наприклад 100 турнікетів САТ, а «у довісок» до них ішло вісім коробок якихось початих ліків від альцгеймера, паркінсона. Я також пам’ятаю пластикові ларингоскопи, які були, мабуть, старшими за мене.
Але траплялися й дуже конструктивні випадки, коли ми говорили людям: «Ми знаємо, що ви класні, що ви збираєте багато грошей, але, будь ласка, не додавайте це до потрібних нам речей». І люди вже третій рік поспіль купують, шлють з-за кордону класну тактичну медицину, зосередившись на певних позиціях.
Часто родичі або друзі військового купують йому певне медичне приладдя, зокрема турнікети. Ірина Гук вважає, що це цілком прийнятне явище.
«Я не бачу нічого катастрофічного в тому, що сім’я військового, його друзі або колеги куплять йому два турнікети по 600 грн. Хороший український турнікет зараз коштує стільки. У 2022 році не було що і де купити, а зараз ти можеш придати SICH, «Дніпро», САТ та інші.
Так складається економічно ситуація, що ми переважно купуємо турнікети SICH або САТ. Придбати їх можна на сайті виробника, просто через пошук в Google».
Читайте також: Буде стандартизована програма тактмеду для всіх навчальних центрів ЗСУ — Сурков
Державне забезпечення армії тактичною медициною часто критикують та вважають неякісним або недостатнім. Значною мірою, ці потреби військових закривають саме волонтери. На думку очільниці Leleka Foundation, така ситуація склалася через масштаби нашої війни та наявних потреб і зосередженість держави на купівлі озброєння.
«Має бути співробітництво держави і громадського сектору. З війною такого масштабу, такою кількістю особового складу й поранених, я не впевнена, що у якоїсь іншої армії все було б супер, і що там не потрібна була б підтримка різних джерел забезпечення.
Крім того, ми не є дуже забезпеченою й багатою країною, зараз уся соціальна складова економіки тримається на допомозі партнерів. Український державний бюджет витрачається на забезпечення армії, передусім зброєю. А той же тактмед можуть попросити у партнерів або перекласти на плечі громадського сектору. Я не можу сказати, що держава зараз нічого не робить і не допомагає. Ми комунікуємо і намагаємося підтримувати, де це потрібно».
Волонтерська діяльність переважно сприймається як некомерційна, тож часто постає питання, на що живуть самі волонтери, які присвячують допомозі армії майже весь свій час.
Як розповідає Ірина Гук, вона поєднувала волонтерську діяльність з написанням текстів, оскільки за освітою є журналісткою. Гук займалася проєктом «Переможці» журналу Viva, де розповідала про військових, які втратили кінцівки.
«А загалом не можу сказати, що я багато чимось займалася і в чомусь розвивалася, крім діяльності, спрямованої на забезпечення тактмедом. У 2014 були якісь свої заощадження, які швидко закінчилися. Потім підтримувала родина. Також був період, коли кількох волонтерів з різних організацій підтримував один чат юристів, які були раді скидатися нам типу на зарплатню, щоб ми могли продовжувати жити й займатися волонтерством. А зараз я є не волонтером, а менеджером у сфері благодійності, у мене є зарплата.
За словами Ірини Гук, функціонуванням юридичної особи потребує обслуговування, до якого залучена велика кількість людей: діловодів, бухгалтерів, логістів, комунікаційників.
«Технічне обслуговування цього процесу — це людська робота, повний робочий день або більше. У нас є так звані адміністративні витрати, які за законодавством передбачені на рівні 20%. У нашого фонду позиція, що ми не маємо вийти за 4%. Раніше ці витрати були близько 2%, із розширенням вони збільшились до 2,9%.
Зараз ми активно шукаємо гранти на адміністративні витрати, що доволі непросто. Певний час ми залучали спонсорів, які нас утримували. Я не бачу в цьому нічого жахливого. Ми цього не приховуємо і щомісяця звітуємо, робимо інфографіку, вказуємо, скільки коштів на що ми витратили, що купили й куди надіслали, і у нас є пункт про адміністративні витрати».
