Аліна Сарнацька, військовослужбовці Борис Піддубний та Андрій Кулібаба у новому епізоді «Суворої догани» обговорюють таке:
Андрій Кулібаба: Я дуже засуджую СЗЧ у будь-якому вигляді, при цьому розумію недосконалість законодавчого регулювання цього питання. У випадку Сергія Гнезділова, я вважаю, що така публічна історія має й продовжуватися публічно щодо процесу, і має бути кримінальна кара. Але питання, які піднімає Сергій, є важливими, і ми маємо користуватися цим гайпом, щоб вийти на конструктив і говорити про мобілізацію, підготовку військових, управлінські процеси та, зрештою, демобілізацію. Ця публічна дискусія має статися. Добре, якщо це відбудеться через вчинок Сергія, але сам вчинок я засуджую, і він має бути кримінально покараний.
Борис Піддубний: Як військовий я ставлюся до СЗЧ негативно, а до створення з нього позиції — тим більше. Мені не подобається, що хоча Сергій стверджує, що ми маємо говорити про терміни служби, і це справді так, дискусія зараз переважно точиться навколо СЗЧ й покарання.
Кожен з нас робив вибір служити в ЗСУ. Щодня ми чуємо про історії з СЗЧ, що є індивідуалістичним вибором на користь себе. Людина викреслює себе з військовослужбовців. Я не знаю, як інакше чинний військовий може ставитись до СЗЧ та людей, які його вчиняють.
Андрій Кулібаба: З точки зору морального вибору, я не можу оцінювати дії людини, тому що я не переживав її досвіду. Але для мене важливі право і закон, які є в цій державі. Я знаю, що багато кричущих випадків стається в інших сферах, але право і закон мають існувати. Тому цей публічний кейс має бути публічним і на рівні процесу.
Андрій Кулібаба: Ця дискусія може піти не туди, якщо ми почнемо з’ясовувати, хто більший герой, хто більший солдат, хто де служив. Тоді можемо прийти до того, що будь-хто, хто воював менше п’яти років, не має права навіть брати участь у дискусії. Ми говоримо про те, що у всіх нас різний досвід, і ми не можемо вирішити це питання. Але це питання має бути вирішене дуже просто: держава має бути модератором цього процесу.
Питання мобілізації, демобілізації, загального обов’язку та справедливості — це питання конфлікту інтересів усіх сторін. У нас є цивільні, які не хочуть мобілізовуватись, бо їм комфортно жити своє життя. Є військові, які мобілізувалися на початку повномасштабної війни, навіть рік тому, у яких виникає запитання, коли вони демобілізуються. Є кадровий генералітет, якому потрібно, щоб трималась лінія оборони. Є рідні військових, які чекають на них. Держава має стати модератором та врахувати всі сторони, але ми маємо розуміти, що десь чиїсь права будуть порушуватись.
Борис Піддубний: Є проблема, що військово-політичне керівництво держави ніби усунуло себе з цієї дискусії. Військові та цивільні висловлюються вже доволі давно. Наводять багато аргументів, але мені здається, що без слова керівництва вони мало що означають, тому що нам немає на чому базуватись. І керівництву дуже зручно зараз мовчати.
Андрій Кулібаба: Я беру участь у цій дискусії, тому що для мене принципово, щоб вона не залишилася на темі СЗЧ, щоб вона не була прив’язана до імені Сергія чи будь-якого іншого. Мені треба, щоб тема зміщувалася до змін підходів: рекрутингу, добору й тренування людей, якості роботи з ними, підготовки резервістів, визнання того, що суспільство має консолідуватися, щоб це ставало народною війною. СЗЧ — це симптом, і ми маємо працювати не з ним, а з проблемою.
По-перше, треба дозволити солдатам переведення до інших підрозділів. Це покаже неспроможність окремих командирів, тому що з ними не захочуть залишатися люди. По-друге, потрібно акцентуватись на навчанні, БЗВП має стати більш ефективним. По-третє, резервістів має ставати більше, тому що ловити немотивованих наляканих людей на вулицях — це біда. По-четверте, ми маємо відпрацювати механізм анонімної скарги солдатів, які зможуть повідомляти про порушення командирів.
Борис Піддубний: Треба перестати робити з усіх військових моральних авторитетів. Серед нас є люди гідні й ні, грамотні та неграмотні, чесні й ні. Я не розумію, чому сам факт служби в ЗСУ робить тебе моральним авторитетом.
Андрій Кулібаба: Люди можуть бути експертами у певній сфері, тоді їхня думка важлива. Військові можуть краще розуміти проблеми, з якими вони стикаються, їхня думка в цих питаннях є важливою. Якщо ми говоримо про будь-які інші проблеми, військові мають бути на рівні з цивільними. Ми дійсно маємо перестати героїзувати військових, тому що це заганяє їх у пастку «якщо ти герой і готовий на самопожертву, то чому ти говориш про свої проблеми».