Фото: Pixibay
Багато форм поведінки тварин у стандартних ситуаціях повторюються, стають стереотипними і набувають форми ритуалу. Поведінку тварин вивчає наука етологія, її ще називають морфологією поведінки тварини.
Реакції поведінки тварин визначаються, як чинниками довкілля, так і генетичними факторами, які лежать в основі їхньої інстинктивної поведінки.
Говоримо про це з кандидатом біологічних наук, співзасновником проекту Beehiveor Сергієм Даниловим.
Сергій Данилов: Звісно, у тварин існують свої ритуали поведінки. Наприклад, маємо вже запліднену ящірку. Як пояснити самцю, що ще одного їй не треба? Є два варіанти: втекти або покусати. І одне, і інше означає втрату енергії, а це нікому не подобається. І у близьких видів поступово виробляється така реакція: вони показують, ніби кусають, і слідом показують, ніби втікають. Це стало фіксованим ритуалом.
Класичний ритуал у собак - прижимання передніх лап до землі. Це похідна поведінка від тієї, коли вони у своєї мами смоктали молоко. Або, наприклад, ритуал запрошення до гри, коли собаки припадають на передні лапи, виляють хвостиком або скачуть з лапи на лапу.
Тетяна Трощинська: Наскільки важливою є групова ієрархія?
Сергій Данилов: Про поняття поведінки чи ієрархії треба говорити у контексті конкретної тварини, групи тварин. Наприклад, Девід Мех – автор терміну альфа-самець, – який понад 13 років спостерігав за вовчими зграями, виявив, що класичних вожаків у вовків немає. Ієрархія відсутня. Зате існує догляд батьків за нащадками, тобто вовча зграя – радше родина, ніж ієрархія.
У котів ситуація інша і дещо складніша, бо еволюційно коти є територіальними тваринами, які захищають свою землю. Наприклад, коти, які живуть на вулиці, ділять перебування на території за годинами: хтось приходить о 9 ранку, хто о 12 тощо. Таким чином вони уникають одне одного.
Тетяна Трощинська: Чи розуміють нас тварини, коли ми до них говоримо?
Сергій Данилов: Так, звісно, деякі команди і звертання вони розуміють. Вважається, що це умовно-рефлекторне запам’ятовування.