Як пережити смерть собаки та відважитися завести цуценя (ФОТО)

Як прийняти рішення завести собаку вперше, як з ним комунікувати та як пережити його смерть. Про це поговорили з адвокаткою, правозахисницею та радіоведучою Ларисою Денисенко, авторкою яскравої книжки «Усміхаки».

 

 

Лариса Денисенко: «Усміхаки» – це в першу чергу книга про людей. Вона розовідає, як правильно комунікувати зі своїми песиками: для цього не потрібно постійно фукати чи гарчати. Також книжка спонукає до родинних діалогів у ситуації, коли дитина хоче собаку, а батьки радикально проти.

Книжка «Усміхаки» допомагає перевести цю проблему у площину комунікації. Вона відповідає на питання «На що ми, дорослі, і дитина можемо піти, аби стати господарями собаки». В книзі розповідається, якщо дитина хоче стати господарем собаки – їй доведеться стати лідером або лідеркою. Інакше цю роль виконають інші люди. Вони будуть сильніше залучені у виховання собаки і відповідно вона вважатиме їх господарями.

Втім, навіть при всій повноті відповідальності дитини, батьки не повинні повністю відмовлятися від турботи над твариною.

Поява тварини трансформує графік і стиль життя усієї родини

Особливо у перші місяці доведеться прокидатися разом із собакою о другій ночі, турбуватися про нього (годувати, прибирати, гратися) і врешті решт лягати спати близько третьої. І навіть цей відпочинок не буде тривалим, адже зранку треба буде прокинутися раніше, щоб встигнути погуляти та прибрати за собакою до того, як піти у справах. Така ніч не дуже  вкладається у шкільний графік. Заводити собаку – це відповідальний вибір. Втім, собаки вчать радіти простим речам. Вони прокидаються з відчуттям тотального щастя і вчать тебе радіти разом із ними.

В мене французький бульдог Люк. Собаки цієї породи схожі на тролів: смішні, криволапі, башковиті з великими вухами і абсолютно лупатими очима. Ця порода дуже комунікативна і підлаштовується під своїх господарів і господарок. Французький бульдог дуже потребує уваги. Будь-який пес за замовчуванням потребує схвалення і присутності господаря.

Найскладніше у стосунках із собакою – це пережити їхню смерть. Своє перше доросле рішення стосовно евтаназії я ухвалила у 12 років. Батьки не взяли на себе цю відповідальність. Я пам’ятаю це до тепер. Понад шість місяців ми боролися за його життя. В нього була киснева нестача. Він міг щомиті закровити і впасти на підлогу. Йому було дуже важко.

Рішення про евтаназію назавжди тебе змінює. Ти можеш скільки завгодно говорити «я все зробила правильно», але ти завжди думатимеш «я не зробила все достатньою мірою»

Для цього рішення треба набратися сміливості, емпатії, співвіднести біль, який відчуває твій пес і відпустити його. Рятує тільки те, що про них залишаються виключно хороші спогади. І далі постає питання, як наважитися на ще одного цуцика? Новий пес реально допомагає витягнути тебе з цього страшного стану. Хтось заводить нового собаку миттєво. Інші ще тривалий час не заводять жодних тварин, аби більше не відчувати біль втрати. Але ще й третій варіант. Деякі, коли їхньому песику виповнюється вісім років, беруть цуцика. У майбутньому саме він допоможе пережити прощання із старшим собакою. На мій погляд люди, які люблять собак вміють не тільки прощатися, а й вітатися. В них обов’язково з’являється новий пес, бо вони потребують цього.

Втім, собаку заводять з різних причин. Деякі люди компенсують на тваринах всі свої комплекси. Наприклад, люди, яким в житті бракує самовпевненості, заводять собак бійцівських пород і виховують їх агресивними. Коли собаку використовують, як зброю чи елемент домінування – це не нормально. Треба розуміти, що всі зауваження щодо агресії собак мають бути скеровані не на собаку, а на господаря. Саме неадекватність господаря заважає нормальній соціалізації собак і людей.

Втім, агресія – не єдиний проблемний випадок: іноді собаку купляють, як аксесуар. Це менш небезпечно, ніж зброя, але не менш не нормально. Собака – це жива істота, не можна її перетворювати на річ, яку ти можеш береш на вечірку і лишаєш на дивані. Незнайомі люди нагодують цього собаку шоколадом, дадуть йому випити мартіні заради гумору. Маленькі собачки мають дуже слабкі підшлункові і навіть незначні порції шоколаду можуть загнати тварину у ветклініку.

 

Які породи собак найчастіше страждають від захворювань шлунково-кишкового тракту та як їх лікувати? 

Говоримо з ветеринарним лікарем, гастроентерологом Надією Карась.

Надія Карась: Завжди є породи більш  схильні до певних захворювань. Наприклад, рейтинг тварин чутливих до хвороб на кишково-шлунковий тракт очолюють німецькі вівчарки. Взагалі найрідкісніші захворювання найчастіше зустрічаються саме у цієї породи. Серед собак, які живуть у квартирах жителів міст частіше шлункові хвороби зустрічаються у породи вест хайленд уайт тер’єр, йоркширський тер’єр, бігль та померанський шпіц.

Завжди є породи більш схильні до проблем зі шлунком, наскільки б правильно ви їх не годували. Втім, методи лікування і обстеження собак сьогодні доступні та ефективні. Свого песика можна відвести на всі дослідження, до яких звикли люди: загальний і біохімічний аналіз крові, УЗД, ендоскопія шлунково-кишкового тракту. Спектр аналізів може бути і ширший. Якщо його не роблять в Україні – це можна влаштувати через Німеччину чи  Польщу.

Я спеціалізуюся на гастроентерології – до мене часто приводять тварин з надлишковою вагою. Як я вже розповідала, навіть незначний шматочок ласощів з господарського столу, може призвести до проблем у вашого улюбленця. В цьому ключі дуже важко працювати з котами.

Кота з надмірною вагу завжди дуже важко повернути у норму. Їм неможна голодувати, їх важко змусити рухатися. Тому за цим краще слідкувати одразу

Серед собак дуже часто з’являються небажані харчові реакції: або зі сторони шкірного покриву, або зі сторони кишково-шлунковоо тракту. Найчастіше мої  пацієнти мають хронічні захворювання, тобто тварини вимушені все життя приймати ліки, які покращують симптоми, втім не виліковують.

До речі, коти набагато рідше підбирають їжу на вулиці – вони по своїй природі більш розбірливі. Якщо котик все ж намагається їсти все, включаючи неїстівні предмети, його варто обстежити – існують певні захворювання, що можуть призводити до такої поведінки.

Собакам, навпаки, така поведінка, характерна. В нашому побуті забагато нерганічних предметів, які собаки не зможуть перетравити, тому варто бути обачними. Деякі предмети можна дістати зі шлунку без операції, але якщо предмет вже потрапив у кишковик – без операції не обійтися. Це популярна проблема.

Порада одна: якщо ви знаєте, що ваш собака полюбляє розгризати свої іграшки на шматки – забирайте їх, коли залишаєте його на самоті. Давайте іграшки і неїстівні предмети тільки під власним наглядом.

Найголовніше, що може зробити господар для підтримки здоров’я свого улюбленця – оцінити його кондицію. Свого собаку можна порівняти з ілюстраціями породи в інтернеті – так можна зробити висновки щодо ваги, як мінімум. Є кілька ситуацій, коли вам напевне слід звернутися до ветклініки.

Якщо присутні такі симптоми, як порушення травлення (проблеми зі стулом, відригування, блювання) – це привід звернутися.

Собаки дуже люблять підбирати їжу на вулиці, відтак – вони ризикують заразитися паразитами. Відтак, час від часу собакам необхідно робити профілактичні дії.

Як це, рятувати життя тваринам та знаходити їм нові родини?

Історію порятунку 4-річної лабрадорки Бесті розповість одна з наймолодших волонтерів в Україні Валентина Олефір, яка рятує та лікує котиків та собак.

Валентина Олефір: Я приехала в студию Громадського радио с Бести – это моя любимая собака, золотистый ретривер. Мы нашли ее на трассе два года назад. Она лежала скрученная клубочком с раной на задней лапе. Собака была в ошейнике мы – были уверены, что ее потеряли. Я активно искала хозяина – писала во все возможные группы, но за два месяца он так и не объявился. Тем временем мы заметили, что Бетси беременна. Позже она родила нам 10 щенков, все они оказались дворняжками черного цвета.

Кстати, хозяин объявился, когда щенкам уже было по два месяца. Оказалось, он бросил Бетси именно потому что она забеременела от дворняжки. Я предложила ему забрать всех – он отказался. Потому и нашу собаку я ему не отдала. Мы стерелизовали Бетси и она теперь живет с нами. Со щенками, правда, случилась печальная история. Большинство умерло от энтерита. Выжила только одна девочка – Варя. Она нашла свою семью.

Позже мы узнали историю Бетси полностью. Оказывается, ее купили ещё щенком, но сразу же отказались из-за дисплазии тазобедренного сустава – это болезнь, при которой животному противопоказано рожать. Собака оказалась в питомнике и её пристроили в добрые руки. Именно эти добрые руки бросили ее посреди трасы, когда она забеременела не от того, от кого хотел хозяин. Хоть обычно я и устраиваю собак в семьи, но Бетси решила оставить – эта собака меня нашла.

Сегодня она помогает мне в волонтерстве. Например, в прошлом году она вырвала поводок и рванула к остановке, где обнаружила коробку с новорожденными щенками. Был февраль, малыши покрылись льдом: пятеро были живы, трое замерзли насмерть. Мы отнесли их домой и выходили: я кормила, а Бетси прививала им повадки, это было очень мило. Сейчас все они все живут в семьях.

Я с 13 лет помогаю бездомным животным. Меня поддерживают ветеринары из частных клиник. Мы содержим животных на деньги и посылки, которые нам присылают или на средства, полученные от продажи благотворительных поделок: брелок на сумки или игрушки из фетра. Идея акции в том, что, покупая игрушечного кота, ты спасаешь живого. Помогать мне и животным можно через страничку в Facebook.

Читайте також: п’ять ознак собачого щастя, а також рейтинг собачих проблем.

Всі випуски програми