Муніципальні і корпоративні облігації можуть поліпшити життя ОТГ, — Козак

Ірина Соломко: Тих фінансових ресурсів, які є сьогодні в розпорядженні органів місцевого самоврядування, недостатньо для вирішення вкрай важливих питань, що стоять перед ними в процесі децентралізації. Один із ефективних механізмів залучення коштів – випуск облігацій. Що це за система – муніципальні облігації?

В’ячеслав Козак: Ми давно займаємося підтримкою проектів в секторі водопостачання, займаємося побутовими відходами, наш проект був спеціалізований на децентралізаційних послугах. І коли розпочалося об’єднання територіальних громад, виклики перед ними з’явилися більші. Фінансових ресурсів для реалізацією тих проектів, які необхідні об’єднаним територіальним громадам, не вистачає.

І ми подумали про ті інструменти, які не використовуються взагалі. Наприклад, кредитні ресурси чи облігації – муніципальні і корпоративні. А цей ринок після кризи 2008-го року практично зупинився. На сьогоднішній день єдиний випуск був здійснений через муніципальні облігації в 2014-му році Київською міською радою в розмірі 2,4 мільярди.

Здебільшого ринок облігацій спостерігався тільки на рівні великих міст, але цей ринок практично не працював. Проте, коли здійснюється об’єднання територіальних громад, і громади виходять на рівень міст, вони стають громадами обласного значення, то для них відкриваються такі інструменти. І ми подумали, чому інструмент облігації не адаптувати для викликів ОТГ, і що заважає цьому інструменту реалізуватися тут в Україні?

Так, проблем багато щодо процесу організації цього ринку. Проте зараз створилася робоча група на рівні нашого проекту, долучилося Міністерство фінансів, Національна комісія з питань цінних паперів та фондового ринку, Асоціація міст України.

Я нещодавно провів зустрічі з ректором Київського Національного Університету ім. В. Гетьмана, на якій обговорювали питання навчання цьому інструменту. Буде організований цілий курс навчання, відповідні модулі, як організувати процес, отримати облігації, здійснювати обіг цих паперів, тобто комплексний підхід регулювання.

Далі буде проведена організаційно-інформаційна робота з цього приводу, зміни до певних правових актів. Це й постанови Кабінету Міністрів, і накази Нацкомісії, і накази Міністерства фінансів, і внесення змін до бюджетного кодексу.

І головне – потрібно навчити людей, як з цим інструментом працювати. Якщо не будуть навчені люди, цей інструмент не запрацює.

Ірина Соломко: Давайте пояснимо, про що детально йдеться. Муніципальні облігації – це коли органи місцевого самоврядування випускають цінні папери, які викупають люди?

В’ячеслав Козак: Не тільки люди. На сьогоднішній день люди фактично відсторонені від цього процесу, тому що він складний в організації, людям складно отримувати інформацію, організаційно забезпечити утримання цих паперів.

На жаль, освіта та інформування громадян на дуже низовому рівні, вони взагалі не знають цього інструменту. Тому активними учасниками є банки, інвестиційні фонди, вони закуповують ці облігації.

Але є об’єктивні проблеми: захист інвестора на сьогоднішній день у системі облігацій на дуже низькому рівні. Наприклад, міська рада здійснила емісію, і інвестори купили ці облігації. Міська рада повинна забезпечити зворотній викуп цих паперів. Але якщо міська рада не заклала в бюджет таких коштів, то все – інвестор не захищений, він нічим не може примусити міську раду викупати.

Тому ми говоримо, що певні механізми мають бути спрощеними, і в той же момент інвестор повинен бути захищений. Ці дві системи мають бути взаємоузгоджені і врегульовані, над чим ми і будемо працювати.

Ірина Соломко: Чи можна цю недовіру та непоінформованість подолати лише прийняттям нових підзаконних актів?

В’ячеслав Козак: Є певні механізми, які можуть забезпечити процес запуску цього інструменту. Це проекти, які реалізуються в системі непереривних потокових фінансових ресурсів. Це коли інвестору зрозуміло, що при реалізації проекту в будь-якому форматі будуть надходити фінансові ресурси для покриття цих облігації, тобто запозичень.

Наприклад, будівництво сонячних електростанцій за зеленим тарифом. Зрозуміло, сонечко світить, система прийняття електроенергії в Обленерго відпрацьована. Створюються замовлення, приймається електроенергія по високому тарифу, електроенергія постійно попадає в електромережу, Обленерго постійно сплачує гроші за електроенергію. І позичальник, який реалізовував проект по будівництву сонячних батарей, має можливість покривати витрати, пов’язані з емісією.

Тобто ми спочатку через ці проекти повинні заробляти гроші для місцевих бюджетів, а після цього з місцевих бюджетів покривати витрати на інфраструктурні проекти, які потребують ремонтів. Умовно – ми на високоліквідних проектах заробляємо, вкладаємо потім зароблені кошти в модернізацію та ремонт тих проектів, які потребують реалізації, але не дають віддачі.

Саме так потрібно реалізовувати високотехнологічні проекти з доданою вартістю.

Ірина Соломко: Чи готові наші громади для цього? Адже ті проекти, які вони подають, часто не стратегічні.

В’ячеслав Козак: DESPRO як раз і орієнтує на те, що проекти мають бути з баченням стратегічного розвитку.

Наприклад, та ж сама сонячна станція виробляє електроенергію. Але буває всяке – не приймає Обленерго в мережу цю електроенергію від цієї станції. Тоді створюється хаб по переробці плодоовочевої продукції у вигляді великих рефрижераторних холодильників. І цей холодильник стає акумулятором сонячної енергії, він цю сонячну електроенергію перероблює в холод, і на території вже об’єднаної громади, де є землі, де можна організувати процес вирощування плодово-ягідної продукції різного зберігання, це можна робити.

Тобто сонячна енергія, створення хабу по переробці цієї продукції, переробка замороженої продукції створює додану вартість. І на такі проекти, де є такий ланцюг, завжди знайдеться інвестор. Але треба навчання. Бо муніципальні облігації – це механізм залучення, а от під що залучати – це проблема. Немає на рівні об’єднаних громад стратегічного бачення.

Ірина Соломко: Чи є в людей кошти на це?

В’ячеслав Козак: Повернемося до наших проектів по сільському водопостачанню. Коли стала потреба в якісному водопостачанні, люди готові були вкладати до 10 тисяч гривень з домогосподарства. І це не прибуток, а подарок міській владі на покращення місцевого водопостачання. Такі от приклади.

Уявіть, що потрібно 30 тисяч на населення. Якщо дасть гроші лише десята частина людей, це мільйони гривень.

Ірина Соломко: Ви наводили приклади проектів з сонячними батареями. Це вже конкретні пілотні проекти?

В’ячеслав Козак: Це пілотні пропекти. Подібний проект ми хотіли реалізувати в місті Миргород. Тобто випустити муніципальні чи корпоративні цінні папери. Корпоративні – це ті, що випускаються комунальними підприємствами, і муніципальні – коли сама міська влада здійснює емісію цінних паперів.

В Миргороді з паном Соломахою ми обговорили це питання, отримали позитивну оцінку та схвалення на початок реалізації проектування. І далі, якщо все буде гаразд, ми зможемо реалізувати емісію на рівні невеликого міста. І це буде вперше в Україні на рівні малих міст. Адже ми говоримо, що саме населення буде головним гравцем купівлі цих облігацій.

Ірина Соломко: Ви вірите в це, що люди в це повірять та долучаться?

В’ячеслав Козак: Якщо люди просто подарки дають владі у вигляді коштів, і знають про те, що вони не будуть повертатися, то коли ми скажемо людям, що вони можуть в майбутньому заробити на цьому, то, я думаю, що в людей буде певна зацікавленість. Адже це не проекти приватного права, а проекти публічної сфери, і міська влада є відповідальною, отже довіра інша та інший підхід реалізації.

Ірина Солмко: Працювати з людьми треба від хати до хати?

В’ячеслав Козак: В населених пунктах, де ми працювали, впроваджені  ініціативні групи. До цих груп входять, наприклад, вуличні комітети чи представники ОСББ, органи самоорганізації населення, депутати. І ми працюємо через них.