Ми зробили оцінку рівня демократії на регіональному рівні, це абсолютне ноу-хау, - Романенко

Євген Романенко, президент Поліського фонду міжнародних і регіональних досліджень, розповідає про результати вимірювання Індексу демократичного розвитку областей України

Ведучі

Ірина Соломко

Гостi

Євген Романенко

Ми зробили оцінку рівня демократії на регіональному рівні, це абсолютне ноу-хау, - Романенко
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr-terytorija-17-03-09-romanenko_all.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr-terytorija-17-03-09-romanenko_all.mp3
Ми зробили оцінку рівня демократії на регіональному рівні, це абсолютне ноу-хау, - Романенко
0:00
/
0:00

Ірина Соломко: Днями була презентована ваша робота «Результати вимірювання Індексу демократичного розвитку областей України». Чому виникла ідея вимірювання демократичного розвитку саме регіонів?

Євген Романенко: Почну с того, що Поліський фонд є ініціатором створення Асоціації регіональних аналітичних центрів. Це фактично ініціативна група громадських організацій, яка об’єднує всі області України. Робота над певними моніторинговими процесами, вимірювання процесів, порівняння областей — це один з напрямків нашої роботи.

С початку нашої роботи ми хотіли зробити серйозне та якісне показник-дослідження, і вирішили зробити показник демократії регіонів, ідею створення чого виношували багато років. Нарешті нас підтримала National Endowment for Democracy (NED), нам проспонсорували розробку методології і безпосередньо саму роботу.

Ірина Соломко: Розкажіть про критерії цієї методології.

Євген Романенко: Ми звернулись до Центру політико-правових реформ з проханням оцінити рівень регіональної демократії, і там дуже цьому здивувались, адже демократія — це той показник, який вимірюється зазвичай на національному рівні. Але завдання видалось їм цікавим, вони включилися в процес, і з рештою ми отримали класний продукт.

Найголовніше завдання методологів було максимально охопити всі сфери та чинники, які впливають на рівень демократії в регіонах. Відповідно, зробити їх одним великим списком було вкрай складно. І весь блок питань, який опрацьовувався, був розбитий на 10 блоків. Серед них є і аналіз стану реалізації прав людини, і аналіз стану ЗМІ, і діяльності місцевих органів влади, і питання правопорядку, і питання корупції, тобто розглядається весь спектр аспектів демократичності на регіональному рівні.

Ірина Соломко: Ці критерії мають бути релевантні критеріям оцінювання демократичності і на національному рівні?

Євген Романенко: Так, але тут різняться методологічні підходи. Якщо на національному рівні це аналіз політики, законодавчих актів, як вони реалізовуються, то на місцевому рівні вже такі речі не можна вимірювати. Ми вже переходимо до оціночних речей стану справ в кожній окремій сфері.

Ірина Соломко: Судячи з висновків вашого дослідження, в нас всі регіони відносяться до змішаного, перехідного типу із середнім значенням інтегрального показника по Україні на рівні 3,5 за п’ятибальною шкалою. По кожному блоку мало би бути набране по 5 балів, потім ви вираховували середньо-арифметично. Така система?

Євген Романенко: Так. Складалася оцінка по блоку по п’ятибальній системі від одинички — найнижчий рівень демократичного розвитку до п’яти — найвищий. І відповідно середні дані по блоках давали інтегральний показник по області.

Хотілось би зауважити про оцінки від одного до п’яти. В нас діапазон значень від найменшого — 2,75 (Одеська область) і 3,48 (Івано-Франківська). Тобто розкид досить невеликий. Ці області знаходяться в однаковому рівні демократичності і про серйозні відхилення не говоримо. Ми говоримо, що вони потрапляють в одну групу, яка називається змішаний перехідний тип.

Ірина Соломко: Якщо говорити про п’ятірку найкращих, то це Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Сумська та Львівська області. Найгірші — це Київська, Харківська, Житомирська, Миколаївська та Одеська області. Тут така цікава географія, яка нівелює всіляку логіку ділення країни на захід, схід чи південь, тому що різні області з різних регіонів потрапили і в найкращі, і в найгірші. Поясніть цей феномен.

Євген Романенко: Найважливіше — це оцінки за кожним окремим блоком. Якщо ми говоримо про Одесу з низьким показником, то ми можемо зазначити, що Одеса отримала найнижчий показник за блоком «Розвиток громадянського суспільства». Інші регіони мали переваги по окремим іншим блокам, що дало такі цікаві результати.

На наших сайтах розміщена інформація в розрізі кожного блоку. Там можна знайти багато цікавого, порівнюючи і окремі блоки, і окремі регіони.

Хотілось б зазначити, що цей показник ми плануємо як щорічний. Найцікавіше буде подивитися наступного року динаміку — що змінилося в оцінці по області та по блоку. Також цікаво буде порівняти, які відбувалися зміни на регіональному рівні, які були правлінські рішення, що сприяли або, навпаки, стримували розвиток демократії.

Ірина Соломко: Найвищі оцінки отримали міжетнічні та конфесійні відносини — в середині 3,69. Потім іде соціально-економічний стан, що дуже дивно, враховуючу складну економічну ситуацію в країні. Потім — децентралізація, тобто діяльність органів місцевого самоврядування. Найнижчі оцінки отримали органи правопорядку — поліція та прокуратура, а також корупція. Як би ви пояснили соціально-економічний показник? Мені здавалося, він мав би бути трохи нижчим.

Євген Романенко: Справа в тому, що по соціально-економічному стану аналізувалися не стільки показники економічного розвитку регіону, скільки забезпечення основних та базових потреб, такі як доступ до освіти, комунальні послуги тощо. Тобто там ще містився величезний блок соціальних питань. Зокрема, блок по економіці враховував відкритість — наскільки вільно можна вести бізнес, наскільки оперативно реєструватися, зніматися з реєстрації і т. і. Тому цей комплекс оцінок загалом і дав такі результати. Там не суто економічні показники.

Хотів би окремо зупинитися на конфесійних та міжетнічних відносинах. Для всіх наших дослідників по всім областям виявилося найбільш складним для роботи блоком. По-перше, величезний брак експертів, по-друге, є традиція приховувати різні інциденти, які трапляються на національному та релігійному ґрунті.

Але між тим для всіх регіонів була характерна одна особливість — проблеми починають виникати на рівні різних релігій, і червоною рискою по всіх регіонах проходило протистояння Української православної церкви та Української православної церкви Київського патріархату. Це, до речі, був той чинник, який стримував високі показники по цьому блоку.

Ірина Соломко: Тобто вони були би ще вищими?

Євген Романенко: Так. Звісно, українці — толерантні люди. Лише дві області отримали найнижчі показники по міжетнічним та конфесійним відносинам — це неокуповані території Донецької та Луганської областей.

Ірина Соломко: Де ще були найгірші показники, окрім них?

Євген Романенко: Інші області знаходились на приблизно однаковому рівні, там не було серйозних розбіжностей.

Ірина Соломко: Чи є аналогічні індекси в європейських країнах? Чи можемо ми порівнювати ситуацію, яка є в Україні, із ситуацією в Європі.

Євген Романенко: Не думаю, що це є можливим, оскільки наша методологія оцінки рівня демократії на регіональному рівні, а зазвичай всі існуючи оцінки робляться на національному рівні.

Ірина Соломко: Тобто це українське ноу-хау?

Євген Романенко: Це абсолютно наше ноу-хау, як методологічне, так і взагалі за самою ідеєю.

Ірина Соломко: Як регіони відреагували на цей індекс? Що сказала місцева влада, губернатори? Якийсь фідбек він них є?

Євген Романенко: Фідбеку немає, але він буде. Тому що був напрацьований величезний пласт інформації, а зараз ми презентуємо лиш підсумки на національному рівні.

Якщо зануритися в розріз кожного регіону, по кожному блоку виникає величезна кількість нюансів, які впливали на формування індексів: поведінки експертів, інформація, яка траплялася у відкритих джерелах. Всі ці речі створили величезний пласт інформації, яка буде цікава на регіональному рівні. І щоб ця інформація не пропала, а була озвучена на місцях, ми запланували до кінця березня провести в кожній області регіональні презентації, щоб наші партнери з Асоціації виступали і говорили про місцеві проблеми та місцеві нюанси.

Ірина Соломко: Які ключові рекомендації ви могли би дати регіонам?

Євген Романенко: Такі рекомендації вже готові і адресовані органам влади.

Ірина Соломко: Тобто органи влади — головні реципієнти, не громадянське суспільство?

Євген Романенко: Ми вирішили сформувати підсумок і направити наші рекомендації саме до органів влади. Але при цьому наші рекомендації подаються як позиція регіональних експертних кіл і громадських організацій. Ми окреслюємо проблему і даємо рекомендації того, що можна зробити і того, що ми очікуємо від влади. Тобто це фактично є запит.

Між тим наші результати, як нам здається, будуть дуже цікавими простим громадським організаціям в регіонах, які можуть побачити проблематику і напрямок її вирішення. Вони можуть бути цікаві донорам, які виробляють програму або стратегію підтримки громадянського суспільства. Вони можуть бути цікавими науковцям, які працюють в цій царині. Отже, хоча ми і апелюємо до органів влади, фактично результати орієнтовані на досить широке коло споживачів.

Я хотів би коротко окреслити загальні рекомендації областям. Наприклад, те, що стосується державної політики, то всі експерти всіх регіонів сходяться на тому, що потрібно дотримуватися курсу на реформи. Причому переходити вже до підтримки інститутів, що реформуються.

Другим важливим чинником є удосконалення партійного та виборчого законодавства. Це також та сфера, де експерти вважають дуже важливими зміни, які підвищать наші регіональні демократичні спроможності. І, звісно, боротьба з корупцією.

Ірина Соломко: Це все спочатку буде презентуватися владі в Києві в контексті національних застережень, а вже потім для місцевої влади — місцеві рекомендації?

Євген Романенко: Звісно, є окремі рекомендації для центральних органів влади та для місцевих органів влади.

Ірина Соломко: Рекомендації, які ви назвали, є більш загальними, які можуть використовуватися на національному рівні. Які рекомендації для місцевого рівня?

Євген Романенко: Перше, на чому концентруються наші експерти, це розбудова регіонального соціального капіталу. Треба розвивати і інвестувати в людину.

Друге — це підвищення якості інформаційного простору. Досить великі проблем в регіонах з рівнем стану ЗМІ. В дослідженні виділилися два чинники, які впливали на значення індексі по цьому блоку: це наявність конкуренції на регіональному ринку засобів інформації і активність журналістів-розслідувачів. Чим вище ці показники, ти виші рейтинги мала область. Івано-Франківщина з цим показником лідирує з великим відривом, а Донецька область займає останню позицію, і одним з чинників цього є той факт, що діяльність журналістів-розслідувачів є вкрай небезпечною для них.

Ірина Соломко: Цікаво, що Донецька область не потрапила в найгіршу п’ятірку областей.

Євген Романенко: Вона має найгірші показники саме по блоку ЗМІ. Тобто аналізу треба піддавати не лише загальні показники, а й дивитися по кожному блоку, щоб отримати повний аналіз по кожному регіону.

Продовжуючи тему рекомендацій щодо місцевого рівня, величезною проблемою є брак професіональних кадрів буквально в усіх сферах, перед усім в сфері публічного управління. Цей брак відзначається майже всюди.

Досить вагомим вектором є використання інструментів електронної демократії. Це те, на що зараз сформувався серйозний запит суспільства.

Ірина Соломко: Чи могли ви зазначити якісь настрої на налаштування місцевої влади?

Євген Романенко: Всі налаштування будуть залежати від тієї позиції, яка місцева влада займала досі по відношенню до громадського сектору. Якщо на місцевому рівні є діалог, якщо сприймаються пропозиції громадянського сектору, то це дослідження буде лише на користь. Якщо є хронічне несприйняття і протистояння, то цьому потрібно давати оцінку.

Ірина Соломко: Ця оцінка співпраці громадськості та влади увійшла в блок громадської активності і самоорганізації чи діяльності органів місцевого самоврядування?

Євген Романенко: Вона в нас потрапляла в блок «Діяльність місцевих адміністрацій».

Ірина Соломко: Хто там найкращий по областях?

Євген Романенко: Перше місце посідають три області: Вінницька, Полтавська і Сумська. Друге місце — Рівненська та Хмельницька області.

Ірина Соломко: В чому феномен Сумської області, яка потрапила в п’ятірку лідерів? Адже потяг східних регіонів є в цілому наразі досить проблемним для демократичних інституцій та громадянського суспільства.

Євген Романенко: Я не знаю, в чому тут феномен, але можу відзначити, що Сумщина дійсно виділяється по багатьом показникам. В порівнянні із сусідніми областями — Харківською та Чернігівської, Сумщина — характеризується найбільшої сталістю. А серйозний розвиток громадянського середовища, велика кількість публічних народних депутатів, які працюють з регіонами, — ці речі сприяють тому, що Сумщина певним чином виділяється.