«Громадське радіо»
Ірина Соломко: В жовтні 2016-го року Верховна Рада проголосувала за законопроект про оцінку впливу на довкілля, але президент наклав на нього вето. Було багато розмов про те, що він це зробив під впливом певних зацікавлених груп, а позиція громадськості взагалі не врахована. Що сьогодні відбувається довкола законопроекту?
Ольга Мелень: Дуже багато тиску аграрного та бізнесового лобі. Оскільки наша Верховна Рада складається майже на 90% з людей, які мають свій бізнес, то коли вони голосують, проявляється їхній самозахист. Мало, хто думає, що буде краще для довкілля та для людей.
Ще за часів Януковича з 2010-го року почалася активна лібералізація економки, послаблення будь-якого тиску на бізнес, були введені мораторії на перевірки бізнесу контролюючими органами. І в 2011—му році було скасовано інститут державної екологічної експертизи, яка давала можливість і громадськості, і державним органам на тому етапі, коли є проекти будівництва, перевірити, наскільки вони можуть шкідливо впливати на навколишнє середовище та попередити певну діяльність.
Зараз ніхто з контролюючих органів не має впливу на етапі розробки проекту, ніхто не вивчає, чи буде він в межах природоохоронного законодавства.
Звичайно, це не нормальна практика, це не європейські умови ведення бізнесу. В Європі десятиліттями існує такий інструмент як оцінка впливу на довкілля, яка частково подібна до тієї державної експертизи, яка в нас була.
За кошти Європейського Союзу було зібрано команду експертів, які декілька років назад розробили відповідний законопроект, але він ніяк не міг потрапити до Верховної Ради, не було політичної волі, щоб його винести на голосування.
В цьому проекті закону враховувалися всі можливі точки зору та позиції, він повністю базується на основі директиви, яка сьогодні діє в Європейському Союзі, і яка є частиною Угоди про Асоціацію, яку нам все одно потрібно запровадити, якщо ми хочемо бути частиною ЄС.
Коли цей законопроект нарешті попав до парламенту і 4-го жовтня на радість всім Верховна Рада його проголосувала, він попав до президента, який його заветував з порушенням терміну, який надано в Конституції для винесення такого вето.
Ми знаємо, що були листи від Асоціації свинарів, які дуже захвилювались. Ми знаємо, що тваринництво в Україні розвиваються неконтрольовано.
Нам відступати нікуди, за нами йде смерть. Раніше в Біликах говорили про те, хто і коли одружився. Зараз — про те, хто коли вмер
Ірина Соломко: В мене перед очима лежить лист-звернення до Адміністрації президента від жителів села Білики Полтавської області, сіл Сівка, Нилівське Івано-Франківської області та села Велика Стратіївка Вінницької області з прохання захистити їх від свиноферм та птахоферм, які нищать довкілля. Розкажіть про це.
Лідія Плужник: В 2011-му році російські інвестори побудували в нас свинокомплекс. Люди раділи, що будуть робочі місця. Також інвестори пообіцяли, що нові технології стануть запобіжником того, що гній не будуть попадати в ґрунт та воду. В результаті і робочих місць не багато, і порушені висновки екологічної експертизи, адже їм дозволялося тримати одночасно 6000 свиней, і не більше 12000 в рік. Та вони не дотримуються і цих норм.
На розвиток цього підприємництва держава виділила 34,6 мільйона гривень, але жодної копійки в екологію підприємство не вложило. Очисних споруд чотириступневого закритого типу не було побудовано. На тому місці вони просто використовують каналізацію із ржавими трубами, які залишились від виробництва рогатої худоби ще з радянських часів. В результаті цього нас накриває каналізаційним газом, який є отруйним і страшенно смердить.
Окрім забруднення повітря, відбувається і забруднення води. Також в нас є претензії до використання цієї води: якщо всі жителі села за 2015 рік за один день використовували 105 метрів кубічних, то свинокомплекс — 600. А за словами працівників, це ще й не остаточні показники, бо там скручуються назад лічильники.
В нас унікальна артезіанська вода. І цієї унікальної водою вичищаються свинюшники, купаються поросята, миються територія, машини.
Очисних споруд немає, відповідно гноївка виливається в лагуни, які не забетоновані. Все це всмоктується в ґрунт, і прийде час, коли ґрунтові води будуть забруднені. Ми і зараз не знаємо, яку воду п’ємо, адже шість років існує свиноферма. Ми віддали воду на аналіз ще в листопаді, але результатів досі немає. В нас виникає питання — якщо нам не хочуть говорити про результати, но мабуть там вже відбулося забруднення.
За інформацією, які ми мали в 2016-му році, на цій свинофермі тримається до 60 тисяч свиней. Це офіційно. А це вже перевищення норми в 10 разів.
Мешканці нашого села вийшли 11 серпня до стін свинокомплексу, і досі там стоять. Держспоживслужба у Кобилянському районі нам дає дані про те, що в рік вони реалізують більше 100 тисяч свиней.
Ми писали масу звернень до президента, в суди, були присутні на екологічних комісіях обласної ради, облдержадміністрації. Але все безрезультатно, ми чуємо лише обіцянки.
Дійшло до того, що люди не витримали, і все вилилось в народний гнів, коли люди вийшли під стіни свинокомплексу. Нам відступати нікуди, за нами йде смерть. Раніше в Біликах говорили про те, хто і коли одружився. Зараз — про те, хто коли вмер.
Наразі проти нас відкрита адміністративна справа на 11 млн. Обрали 14 осіб, проти яких цю справу відкрили, і вони ходять на судові засідання. А ми навіть не можемо подати на апеляцію, бо вони заплатили 165 тис. судового збору, в нас же таких грошей немає.
Нас накриває каналізаційним газом, який є отруйним і страшенно смердить
Ірина Соломко: Як на це реагує місцева влада?
Лідія Плужник: Попередня місцева влада виступала проти свинокомплексу. Пройшло півроку, і вона змінила свою думку. Але пройшли вибори, ми обрали нового селищного голову, який нас підтримує та допомагає.
Ірина Соломко: Від президента ви отримали якусь відповідь?
Лідія Плужник: Всі відповіді президент відправляє на голову обласної держадміністрації, від якого ми жодного разу не отримали відповідь. Під час нашого протистояння він один раз приїжджав та пообіцяв, що питання буде вирішено. Але в результаті допомоги ніякої, нас більше переслідують. Ані влада, ані контролюючи органи нам не допомагають.
20 вересня Адміністративний полтавський окружний суд прийняв рішення про те, щоб на підприємство для перевірки допустили екоінспекцію. Але, скільки б вона не приходила, її не допускають, навіть, коли вона приходить з виконавчою службою.
За словами працівників, наразі лагуни переповнені, гноївку вони качають прямо в сараї, звідки вивозять потроху свиней. Якщо пройде хороший дощ, нас просто заллє гноївкою.
Ірина Соломко: Наскільки в такому безправ’ї та владі бізнесу, той законопроект, за який би борються активісти, зможе це питання вирішити?
Ольга Мелень: Ми маємо надію, що він допоможе вирішити дуже багато проблем. Але ми покладаємо надію не тільки на нього. Сьогодні на часі реформування всієї системи державного контролю в сфері охорони довкілля. Державна екологічна інспекція констатує порушення, виписує штраф на 100-500 грн, і на цьому закінчуються їхні контролюючі повноваження. Це ще в кращому випадку, в гіршому їх просто не пускають на об’єкти. Тому тут потрібно комплексно займатися захистом навколишнього природного середовища.
Після вето президента ми вже не маємо ніяких ілюзій, але все ж таки намагаємося достукатися до здорового глузду. Бо люди не зможуть їсти гроші замість чистої води, риби чи повітря. Це дорога в нікуди.
Ірина Соломко: Хто має відповідати за те, що в свинокомплексі, про який ми говорили, згідно дозволу має бути продано 12 тис. свиней в рік, а продається 100 тис.?
Ольга Мелень: У даному випадку має буди здійснений контроль за будівництвом, адже для такої кількості свиней потрібно в 10 разів більше приміщень. А це означає, що є невідповідність проекту. Перевірити це може інспекція Держаного архітектурного будівельного контролю. Але, на жаль, їхні повноваження обмежені. Для таких об’єктів, як свинокомплекс, не обов’язково сьогодні отримувати дозвіл на початок будівельних робіт. А коли вже роботи завершені, вони всього-на-всього повинні зареєструвати декларацію про введення об’єкту в експлуатацію і все. Крім того, що був мораторій на перевірки, в наших контролюючих органів дуже обмежені повноваження. Або їх просто не пускають на об’єкти в силу різних причин. Наприклад, зараз африканська чума, тому їх просто не пускають на території підприємства, щоб порахувати свиней.
Також не потрібно забувати, що було реформування держаних органів. В нас були органи санстанції, ветеринарної служби, сільгоспінспекція. Ці всі органи розформували, зробили один держаний орган — Держспоживслужба, ефективність якого ми не можемо поки оцінити.
Але Держспоживслужба окремо, а лабораторія — окремо, і вони приходять на перевірку без лабораторій, тому визначити, чи є на території забруднення ґрунтів чи води вони не можуть, бо прийшли без представників лабораторії.
Це все спеціально робиться, щоб розвалити будь-яку систему контролю за тим, як працює бізнес. Тому дуже складно чогось домогтися від державних органів, зібрати якусь доказову базу. Всі мовчать.
Ірина Соломко: Зараз цей законопроект, який заветував президент, знову знаходиться в парламенті на опрацюванні комітету. І в середу він має бути розглянутий комітетом вже після внесення правок. Як ви оцінюєте дії, які відбуваються навколо цього законопроекту наразі? Чи є там намагання затягнути процес, нівелювати ті норми, які були прописані? І ваш прогноз — чи буде він пройдений комітетом?
Ольга Мелень: Зараз активно почали рухатися ті, кому цей законопроект зовсім не подобається, незважаючи на те, що в України виникли серйозні проблеми з тим, що ми цей закон заветували. Ми вже навіть не говоримо про Угоду про Асоціацію, в рамках якої була директива, яку ми не виконуємо. Також ми не говоримо по два серйозні рішення ради сторін Орхуської конвенції та конвенції Еспо, які Україна підписала однією з перших. Але через те, що в нас немає відповідного законодавства, ми майже десять років їх просто порушуємо. І проти нас вже грозяться цього літа застосувати найгірші санкції, які не були застосовані проти жодної країни, яка є стороною конвенції, — позбавлення прав та привілеї. Це ганебно. Це саме тому, що не приймається закон про оцінку впливу на довкілля.
А зараз ми бачимо, що чим далі затягується прийняття цього законопроекту, тим більше з’являється різних асоціацій та людей, які протестують проти прийняття цього закону.
Ми вирішили вже звернутися і до президента, і до його політичної сили, тому що там є багато представників бізнесу, в тому числі, аграрного, які всіляко протидіють прийняттю цього законопроекту та висувають різні версії, з чого видно, що вони взагалі не читали цей законопроект.
Після вето президента ми вже не маємо ніяких ілюзій, але все ж таки намагаємося достукатися до здорового глузду. Бо люди не зможуть їсти гроші замість чистої води, риби чи повітря. Це дорога в нікуди.