Найбільше коштів з соціально-економічної субвенції отримали нардепи Писаренко та Молоток, - ОПОРА

Ірина Соломко: В першому варіанті Державного бюджету-2018 не було так званої соціально-економічної субвенції, але після правок бюджет ухвалений з субвенцією для соціально-економічних забаганок депутатів. Який її розмір у 2018-м році?

Анатолій Бондарчук: Сума субвенції на наступний рік складає 5 мільярдів гривень. Це набагато більше, ніж в минулому і позаминулому роках, наприклад, порівнюючи з 2016-м роком субвенція збільшилася вдвічі. Ми робили аналітичне дослідження по 2016-му року і коректно порахували, скільки коштів з субвенції було виділено на який виборчий округ. За 2017-ий рік ще вносяться зміни, і ми на початку 2018-го року підготуємо матеріал і покажемо, скільки, на який виборчий округ, яким депутатам на яку область та на які об’єкти були виділені кошти.

Ірина Соломко: Ми спілкувалися з кількома експертами про цю горезвісну субвенцію. Але через призму виборчих округів ми не говорили. Розкажіть про це детальніше.

 Анатолій Бондарчук: Ми займаємося моніторингом роботи депутатів-мажоритарників у виборчих округах. І коли ми побачили у звітах народних депутатів, що вони звітують за те, що їм вдалося протягнути такі-то суми коштів на такі-то об’єкти, ми вирішили це проаналізувати.

Ми взяли постанову Кабміну, в якій був перелік об’єктів, на які були витрачені кошти, і зробили прив’язку до виборчих округів. І підготували карту, на якій зображена кількість виділених коштів у відсотковому відношенні. Темнішим кольором там виділені округи, на які було витрачено більше коштів, і незамальовані виборчі округи, на які взагалі не пішли кошти. Наведу декілька цікавих цифр. Є 43 виборчих округів, на які взагалі у 2016-му році не було виділено жодних коштів з цієї субвенції. Наприклад, нічого не отримав округ Юрія Левченка.

Є цікаві тенденції, як взагалі цей процес відбувається. Ми побачили політичну складову в розподілі цих субвенцій. Наприклад, в 2016-му найбільшу субвенцію отримали депутати-мажоритарники з Блоку Петра Порошенка, на другому місці депутатська група «Відродження», на третьому – «Народний фронт», також це позафракційні і «Воля народу». Інші фракції та партії отримали менше. І тут є певна логіка, тому що мажоритарників в Блоку Петра Порошенка більше, «Відродження» і «Воля народу» взагалі складаються з мажоритарників, відповідно кошти їм виділяються. Якщо говорити про персоналії, то кошти набагато більші. Якщо говорити про БПП, то 72 мажоритарника отримали більше 1 млрд грн. 26 мажоритаників «Відродження» – 446 млн грн. «Народний фронт» має 18 депутатів-мажоритарників, і вони отримали 322 мільйони. Позафракційні депутати отримали 290 мільйонів. І «Воля народу», яка має 19 депутатів-мажоритарників, отримала 239 мільйонів гривень.

Якщо говорити про лідерів – це Валерій Писаренко (168 округ, Харківська область) з «Відродження», Ігор Молоток (Сумська область) з «Волі народу», позафракційний Олександр Шевченко (Івано-Франківська область), Анатолій Дирів, Павло Різаненко.

Є ще така тенденція, що ці кошти розподіляються нерівномірно. Ми вже казали, що є 43 округи, які не отримали коштів, і разом з тим ми можемо говорити про деякі області, які мають приблизно однакову кількість населення і приблизно однакову кількість мажоритарників, але суми коштів різні. Якщо зайти до нас на сайт, то там є мапа, на якій можна подивитися і побачити, які є білі плями і зрозуміти, що тут застосовується не зовсім однаковий підхід. І географічно з прив’язкою до депутатів, які представляють ці політичні сили.

На нашу думку, мав би застосовуватися якийсь однаковий підхід, і ці субвенції мали б розподілятися рівномірно.

Ірина Соломко: Ви сказали про Ігоря Молотка з Сумської області, а мені розповідав міський голова Глухова, що, оскільки він має конфлікт з обласною радою і Деркачем, який довгий час вважав, що Глухів – це його місто, то жодної копійки з цієї субвенції місто Глухів не отримало. Це як раз про те ручне управління.

За яким принципом розподіляється ця субвенція? Хто вирішує, скільки грошей має піти саме на округ цього депутата? І хто вирішує, як ці кошти на рівні цього округу мають бути витрачені?

Анатолій Бондарчук: Коли ми зіштовхнулися з цим питанням, ми дійшли висновку, що цей процес відбувається дуже непрозоро, він до кінця незрозумілий. Для нас, як для організації, яка моніторить роботу народних депутатів, було дуже непросто в цьому питанні розібратися.

Якщо говорити, як це працює, то пропозиції збираються від місцевих адміністрацій і виконавчих органів місцевих рад. Тобто збираються пропозиції, і внесені відповідні зміни в постанову, що також і депутати можуть подавати свої пропозиції. Ця інформація через обласні державні адміністрації надсилається в Міністерство фінансів, яке спільно з Бюджетним комітетом утворює комісію, яка приймає рішення по розподілу цих субвенцій. Як ці рішення приймаються, якими критеріями послуговуються при перерозподілі цих коштів – не зрозуміло…  

В цілому, якщо говорити теоретично, то виділення коштів на соціально-економічний розвиток, може бути позитивним. Просто в українських реаліях воно викривляється, зважаючи на те, що народі депутати використовують це в особистих піар цілях, розраховуючи на політичні дивіденди на виборах. Ці кошти потрібні, вони повинні допомогти, але питання в тому, на що ці кошти витрачаються, як визначається пріоритет. Є такі депутати, які профілюються на дитячих майданчиках. Є приклади і сценічних костюмів, які закуповувалися за державні кошти, і якісь м’ясорубки. Але тут питання – як визначити пріоритет? На мою думку, тут має бути проведена якась форма консультації. Громадськість має визначити – ми хочемо відремонтувати школу чи ще щось. А якщо громадськість не залучена, то це вирішується незрозуміло в яких кабінетах. Зрозуміло, що комусь дуже вигідно в кожному селі поставити дитячий майданчик, приїхати туди, відкрити його і отримати для себе багато позитивних відгуків.

Ірина Соломко: Я, на жаль, знаю лише про вузькі та обмежені проекти, на які ці кошти йдуть. Відкриття зупинок, закупівля іграшок, тепер ви говорите про м’ясорубки. Експерти, які опікуються децентралізацією, відверто кажуть, що якщо  в місцевої влади немає коштів, щоб закупити іграшки, то це величезне питання, чому вона має про це просити гроші в депутата? Адже соціально-економічна субвенція – трохи інший рівень. Можливо, є хороші приклади того, куди ці гроші були вкладені з точки зору інвестицій?

Анатолій Бондарчук: Я з вами погоджуюсь, але з такої точки зору ми не аналізували, ми хотіли показати, наскільки цей процес відбувається нерівномірно. Але можна говорити, що кошти витрачалися на різні освітні заклади – капітальні ремонти будівництва.

Ірина Соломко: Але зараз багато коштів йде в регіони на інфраструктурні субвенції, і цим, насправді, нікого не здивуєш.

Анатолій Бондарчук: Так, але якби була якась форма консультації з мешканцями і таким чином пробували вирішувати цю проблему, то був би інший результат. Наприклад, є певна сума коштів, а на таку суму ми хочемо подати пропозицію, або маємо вже перелік об’єктів, які мешканці вважають необхідними. Але потрібно виходити з того, що ці кошти мають бути виділені на якісь соціально-важливі об’єкти. Щоб це сприяло розвитку громади і території, щоб від цього була якась користь. Адже я бачив ряд матеріалів антикорупційних структур, які пишуть, що фірми, які наближені до цих депутатів, потім ці кошти освоюють. Це теж дуже негативна практика і неприйнятна для демократичної країни, яка розвивається.