Українська система освіти не враховує особистості дитини. Це не те, що потрібно у ХХІ сторіччі, — Граєр

Філіп Граєр, розробник стратегій запровадження змін в системі освіти та мислення в Бразилії, Аргентині, Болівії переконаний — час змінювачас змінювати підходи до освіти на глобальному рівні

Ведучi

Ірина Соломко

Гостi

Філіп Граєр

Українська система освіти не враховує особистості дитини. Це не те, що потрібно у ХХІ сторіччі, — Граєр
https://static.hromadske.radio/2017/05/hr-terytorija-17-05-05-graer_all.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/05/hr-terytorija-17-05-05-graer_all.mp3
Українська система освіти не враховує особистості дитини. Це не те, що потрібно у ХХІ сторіччі, — Граєр
0:00
/
0:00

Ірина Соломко: Як ви бачите розвиток освіти в українських регіонах?

Філіп Граєр: Для таких сільських територій вихід — це навчання в одному класі одразу дітей різного віку. Цей досвід є в інших країнах, в приватних школах, коли діти можуть навчати один одного і це може стати виходом для нас. Але потрібно навчати вчителів в таких ситуаціях, тому що вони мають добре розуміти свою роль.

Вони мають рухатися від тих, хто дає знання, до тих, хто є фасилітатором у цьому процесі, хто цей процес корегує. І їх потрібно підтримувати, тобто дати їм всі необхідні інструменти. Ми маємо включати вчителів у нашу спільноту та виводити освіту з-поза меж одного класу.

Ми маємо включати все суспільство у процес освіти цих дітей, в процес технологічного розвитку. Аде це не процес включення лише знань.

Ірина Соломко: Тобто в зміксованності класів ви вбачаєте позитив?

Філіп Граєр: Так, це зовсім не проблема. Є багато приватних шкіл по всьому світі, де використовується методика, коли в одному класі навчаються діти різного віку одночасно.

Ірина Соломко: В Україні наші експерти вбачають в цьому проблеми і намагаються це перебудувати. Створюють великі опорні школи, маленьким школам понижують ступінь до початкової школи, а дітей старших класів возять у велику школу. Це зараз вважається прогресом. А як в світі вирішуються ці проблеми?

Філіп Граєр: Світ іде протилежним напрямком. Ви маєте забирати дітей з класів у менші спільноти, включати їх в життя цієї спільноти. Ви маєте створювати спільноти, в яких групи можуть ділитися досвідом, в які обов’язково мають бути включені діти, бо вони мають отримувати цей досвід. А вони можуть отримати його з інших груп людей, які не входять в систему освіти зараз.

Для сільських територій є вихід — це навчання в одному класі одразу дітей різного віку

Ірина Соломко: Ви приїхали в Україну, щоб розповісти, як потрібно рухатися в контексті освіти. Ви спілкувалися з нашими вчителями, вивчали нашу систему. Які у вас враження?

Філіп Граєр: Я побачив людей, які дуже зацікавлені у реформі освіти, вони дуже креативні і намагаються прийняти якомога кращі рішення. Все більше людей беруть на себе відповідальність за те, щоб створювати нові освітні системи і включати туди якнайбільше людей. Це дуже позитивна динаміка, якої я не бачу в багатьох країнах.

З іншого боку я бачу дуже традиційну систему, в якій задіяні люди, і в них багато болю. Багато вчителів не можуть перебудувати себе, просто не можуть зробити перший крок, тому що знаходяться під пресом усієї системи. А вони мають дати набагато більше знань за набагато менший проміжок часу, і намагатися вкладатися в стандарти, які для них прописують.

І зовсім невелика кількість вчителів бачить вихід із цієї ситуації.

Ірина Соломко: Яким чином побудована система освіти в Бразилії?

Філіп Граєр: У Бразилії схожа ситуація, бо в сільських територіях дуже бідна інфраструктура. В них немає достатньо ресурсів, і учні навіть не мають книжок. Буває, що в них немає ані стільців, ані столів, ані класних дошок. Але в цій ситуації вчителі мають бути дуже креативними, щоб навчити чогось дітей.

І вони знайшли вихід, коли діти отримують багато знань ззовні системи освіти. В них дуже сильні комуни, сильний суспільний розвиток, вони отримують розвиток через культуру, музику та танці. І в них надзвичайно сильний зв’язок з культурними цінностями.

Їм допомагає міністр освіти в Бразилії, яка створила робочу групу для того, щоб ініціювати розвиток освіти в країні, і зробила так, що люди, які є піонерами в цій галузі, змогли працювати в цих групах. Ці люди ідентифікують школи, які можуть бути прикладом для інших шкіл. Вона допомогла створити розвиток самоорганізаційної структури в школах в сільських районах.

Школи почали допомагати одна одній, таким чином знайшовши вихід з ситуації саме в сільських районах.

Я вважаю, що в цій країні унікальна історія: уряд вирішив закрити школи, і діти самі почали займати приміщення у цих школах. Це було в містах. Вони намагалися повернути права на освіту та самі зробили освіту для себе — знайшли вчителів, книжки та спосіб навчатися. В них була підтримка від усіх людей, від професіоналів та митців. Вони взяли відповідальність за освіту на себе та почали організовувати її самі.

Ви не маєте дивитися на західні системи освіти. Традиційна форма освіти, яка там є, вже не є сучасною

Ірина Соломко: Якщо подивитися на розвинуті країни. Чи мають вони таку систему освіти, до якої треба прагнути?

Філіп Граєр: Ви не маєте дивитися на західні системи освіти. Традиційна форма освіти, яка там є, вже пасе задніх. Якщо ви подивитеся навкруги, то побачите, що і вчителі, і діти знаходяться весь час під стресом, а батьки дуже занепокоєні тим, що відбувається. Ми маємо поламану систему освіти. Вона — не те, що нам потрібно у ХХІ сторіччі. Вона стандартизована та не відповідає особистості дитини.

Ця система була створена для того, щоб виховувати робітників, і вона прекрасно відповідає цим вимогам. Але зараз нам не потрібні робітники. Зараз ми живемо в час, коли дуже багато невпевненості. Ми не можемо контролювати те, що ми можемо очікувати в майбутньому. Ми потребуємо нових навичок та компетенцій у ХХІ столітті.

Ми розуміємо, що через 20 років половина професій зникне. Ми маємо створити нове освітнє середовище для дітей, батьків та вчителів. І готувати професії, яких зараз немає в системі освіти.

Ми маємо побачити цю ситуацію так, щоб знайти найкращі шляхи її вирішення. Зараз ми говоримо про те, що освіта — не є питання однієї країни. Всі люди мають взяти відповідальність за освіту на себе. Професія вчителя дуже змінюється. Ми маємо розуміти, що той біль та стрес, які є в межах системи, не можуть продовжуватися.

Ми маємо ситуацію швидкого технічного процесу. Але просто дати кожній дитині комп’ютер — не є вирішенням проблеми.

Ми маємо поламану систему освіти, і вона – не те, що нам потрібно у ХХІ сторіччі. Вона стандартизована та не відповідає особистості дитини

Ірина Соломко: Ми не повинні дивитися на Захід, а повинні створювати свою власну систему? В чому тоді вихід для системи освіти в Україні?

Філіп Граєр: Ви маєте подивитися, що зараз відбувається в Україні, бо навколо вас існують вирішення всіх проблем. Але ми маємо розуміти, що освіта — це питання глобальне. Ми повинні бачити усі можливі варіанти вирішення проблем, які існують по всьому світу.

На Заході також є вирішення цих питань, але не в традиційній системі. А виходи є навіть на тих територіях, на які ми не дивимось.

Ми повинні знаходити рішення, які є поза межами освіти.

Те, що зараз відбувається, це рішення, які не є в системі освіти, вони можуть іти від одного вчителя, який просто гарно робить свою роботу. Він може надихати інших вчителів та інші школи, які є в цьому регіоні. І школи з іншого регіону можуть зробити внесок в школу в цьому регіоні.

Ми маємо побачити освіту не лише в школах, ми маємо побачити освіту в усіх навчальних закладах, позашкільної освіти також. Ми не можемо недооцінювати роль цих інституцій.

Освітою має стати все, що кожного дня знаходиться навколо нас.

Освітою може бути все, що кожного дня знаходиться навколо нас 

Ірина Соломко: Чи збираєтесь ви зустрічатися з представниками Міністерства освіти України, щоб поділитися з ними своїми ідеями?

Філіп Граєр: Ми маємо можливість зустрітися з ними на EdCamp Ukraine в Харкові. Найголовніше, що ініціатива про зустріч походила від Міністерства освіти.

Якщо ви будете намагатися впливати ззовні на систему освіти, ви обов’язково наткнетеся на протистояння. Те, що відбувається сьогодні, це прогресивні форми освіти. Вони об’єднуються і працюють разом, створюючи один освітній простір, який є доступним для всіх людей. Це дуже впливає на систему освіти, бо у цьому просторі задіяно багато талановитих людей і професіоналів.

Я вражений, яким чином міністр освіти реформувала систему освіти у середній школі. Було прийнято багато граних рішень, які трансформують систему освіти. А саме: вона надала багато автономії школам.

Ірина Соломко: Чи будете ви щось рекомендувати Міністерству щодо шкіл у сільській місцевості, адже ви сказали, що реформа йде не зовсім правильним шляхом? Чи будете ви намагатися донести міністру освіти сучасну концепцію того, як повинна будуватися система освіти в цих школах?

Філіп Граєр: Це питання, якому вам слід приділити більше уваги. Ви не маєте реформувати все з самого початку в нову освіту. А маєте враховувати різні варіанти шляхів, які можуть трансформувати освіту, і ви не витратите на це багато грошей та часу.