Експерт Юрій Ганущак, народний депутат 6 скликання, переконаний бюджетна децентралізація буде стимулювати громади до об’єднання.
Юрій: Це мав би бути третій елемент реформи місцевого самоврядування. Перший елемент – то розмежування повноважень між державою і місцевим самоврядуванням, він вимагає змін до конституції. Другий етап це є створення дієздатних громад, тут великих змін не потрібно. Але не мішало би. Це реформа адмінтерустрою. І от третій – це фінансування того, що створено в наслідок першого і другого етапу.
Оскільки ситуація з фінансами є зовсім паршива , плюс у нас війна, плюс амбіції багатьох областей, які, будемо відверті – дійсно вони створюють ВВП в Україні, а існуюча до початку теперішнього року система передбачала рівності бідності.
Система зовсім транспарентна, вона правильна, вона чесна, але вона не стимулює тих, хто дійсно заробляє гроші. Є так звані делеговані повноваження, ну їх 85 % видатків всіх місцевих бюджетів, якими є освіта, культура, охорона здоров’я. По структурі доходів було як, бюджетним кодексом, що вступив в дію в 2001 році, було вказано так – місцеві податки і збори, вони ніби врівноважуються із місцевими програмами з благоустрою територій. А от що до делегованих , вони фінансувалися трошки за іншим способом.
Розраховувалося, які видатки мають бути по нормативам бюджетної забезпеченості. Рахуються оці доходи, а після цього іде трансферт, або дотація, або вилучення між розрахунковими видатками і розрахунковими доходами.
Тепер собі уявіть, що місто Дніпропетровськ – величезні зарплати , у нього зашкалюють доходи, але видатки то у нього однакові, що у і самому слабому районі. З однієї сторони конституція каже, що де б не жила людина, має послуги одинакові отримувати.
А з іншої сторони подивимось на того ж самого міського голову , який каже «стоп, я не поняв, я ходжу по підприємствах, вимагаю, щоб платили не в конверті , тільки нарощую доходу і тут цю різниці забрали».
Тому перейшли до європейської системи. Європейська система передбачає таке, що ми тобі гроші дамо, але не стільки скільки тобі хочеться, а з деякою корективом. Це вирівнювання по доходах. Як воно робиться – взяли обсяг тих видатків, які умовно назвали квазі власні.
Це те, де стандарт абсолютний державі не підвладний, немає зобов’язань в держави по цьому стандарту. Культура – дуже важко зробити стандарт, що ми маємо на виході, відповідно з тим, що ми маємо на вході.
Так само дошкільна освіта, вона не є обов’язковою. Все це до купи збили і сказали, що все це коштує 60 % податку на доходи фізичних осіб. ПДФО дуже стабільні, це останнє що знижується зарплата. А от податок на прибуток, це дуже цікавий податок , він втікає дуже швидко. Місто Київ, якому дали 10 % воно в чому зацікавлено? Воно зацікавлено, щоб усі зареєструвалися в ньому. Адміністративні ресурси, щоб всі зареєструвалися в ньому більше ніж достатні. Тому поляки, які частинку такого податку все ж таки зробили при місцевих бюджетах. Вони зафіксували.
Що якщо це банк, чи якась велика фірма, яка має свої філії, то сам податок, який консолідований ділиться між оцими адмінтеродиницями пропорційно до кількості працюючих, навіть не фонду зарплати. Ми цього не прийняли, це ще одна позиція, по якій треба вносити зміни до цього закону, але що у нас вийшло.
Взяли оцих 60% і подивилися, як вони лягають на територію. Взяли райони і міста обласного значення, район дорівнює місту обласного значення. По тій самій формулі, яка раніше була , індекс податкоспроможності, визначили який індекс у кожної з цих теродиниць. Це доходи від цих 60% поділено на кількість населення порівняно з середньо українським таким показником. Ну от отримуємо місто Дніпропетровськ. У нього коефіцієнт 2,8 , тобто в 2,8 раза більше ніж в середньому по Україні. Що каже держава? Якщо ми тобі лишимо всі ці гроші буде величезний розрив, особливо коли не реформований адмінтерустрій. Тому держава каже, що робить вирівнювання по доходах, а саме – ми забираємо половину від 110% по вашому коефіцієнту, тобто якщо 2,8 у Дніпропетровська, то 1,1 не забирається у 1,1, 2,8 – 1,1 = 1,7 : 2 = 0,95 тобто він отримує доходів по суті порівняно з середньо українським 1,1 + 0,95 = 2,05.
Ірина: А так би отримував там 3 ?
Юрій: Ні, він би отримував своїх 2,8 але він не отримає всі. Частинку забирають. Куди забирають ці речі? Для тих, хто зовсім хилі. Пряме відтікання це 90%, всі хто від 90 до 110, що заробив, то маєш, ти вирівнюванню не підлягаєш.
А от ті, які до 90 дають 80% до того, що не вистачає до 90. Якщо є район де взагалі нічого не платиться, то він отримає 72% від середнього. Різниця між найсильнішим і найслабшим після всього цього вирівнювання для обласних бюджетів порядка 2, для міст обласного значення і районів це порядка 3. Буде достатньо серйозна стимуляція нарощувати доходи.
В Європейському Союзі різниця між найслабшими і найсильнішими в принципі півтора, 50 тільки різниці. У нас 3 рази – це багато. Коли буде зроблена реформа адмінтерустрою, то ця різниця буде набагато менше. Я говорив про систему вирівнювання щодо делегованих повноважень. До речі, не всіх. Залишилися чисто делеговані повноваження – це середня освіта, де є чітки індикатори, всі діти мають ходити до школи. Регуляторка дуже добре відпрацьована, ну вони не хочуть доки вийти на стандарт , ледаще міністерство, що поробиш? Чим більше дітей в класі, тим більший результат. Мінімальна кількість вчителів має бути 20, щоб була конкуренція в школі. По охороні здоров’я теж саме. Стандарт там дуже важко зробити, але можливо. Але всі ці стандарти можна зробити тільки після реформи адмінтерустрою. Так от реформа тер устрою зараз як раз і стає можливою з політичних моментів.
Ірина: Це стимул такий?
Юрій: Величезний стимул. Дивіться в чому є проблема. Ми перейшли до так званого чистого місцевого самоврядування, воно передбачає, що ось у нас є якась територія, де живуть люди і ці люди обирають собі певне керівництво, платять їм гроші, для того, щоб організували їм благоустрій території.
Як дають гроші? Візьмемо Північну Америку, там міста живуть виключно з податку на нерухомість. В Європі приблизно та сама історія. І ось ми зробили те саме, більше того, додали єдиний податок, який взагалі кажучи немає відношення до землі. Це податок з діяльності, він мав би йти в іншу категорію.
Якщо подивитися по структурі видатків сільських рад, то до 5 тисяч населення сільські ради більше половини тратять на утримання апарату. Вони стикнулися з тим, що оцих власних доходів їм вистачає на 2 місяці зарплати службовцям. В них є тільки один вихід, прийти до міського голови і сказати «ми готові здатись».
Міський голова скаже, ну ви то здастесь, а що далі? Я хочу перейти в більшу категорію – міста обласного значення, бо мені потрібний електорат. А електорат то є діти, що ходять в дитячий садочок, в школу , ті які лікуються. Мені мало благоустрою території, я хочу стати як місто обласного значення, або як район.
Що каже закон про добровільне об’єднання? Що створюється перспективний план дієздатних громад по певним критеріям, які визначаються державою. Цей процес дуже важко йде, тому, що ви ж розумієте . Чому ще розумний цей проект, тому що він каже, ті хто мудрі, ті і порівняють, що має староста і нинішній сільський голова.
Так от староста буде мати набагато краще. Всі вони пищать, що немає ніякого впливу на район, а максимум повноважень здійснюється на районному рівні. А громада це ті самі повноваження, що й в районі. Схема працює така , ти об’єднав коло себе купу сіл, а от тепер ти відповідальний за того, кого приручив. Інфраструктуру треба зробити таку, яка є в місті.
Чому в нас села загнивають Тому що звідти виїжджають молоді сім’ї. Місто робить благоустрій, за це село віддячує людьми і найголовніше – новим поколінням. Тому що в селі немає проблеми з житлом. Місто створює комфорт, отримує робочу силу і отримує територію для розвитку.
Латвія – дуже красивий приклад, там є великі громади, що по об’єднувались і є дрібнота. В велику інвестиції йдуть одна за одною. Тому, що на більшій площі можна знайти більше інтелектуалів.
Одночасно з цим законом, був затверджений закон про засади регіональної політики і в бюджетному кодексі уже є, до речі я автор, коли був депутатом, то просунув цей закон, про державний фонд регіонального розвитку.
Резервується один відсоток доходів державного бюджету, це порядка 4 мільярдів і каже це так, оці гроші ми ділимо по одній формулі – 80% пропорційно до населення, 20% дається також пропорційно, але для депресивних областей. Депресивні це менше 75% від середнього . І ці гроші вони зарезервовані у державному бюджеті під проекти які даються з регіонів, але проекти мають відповідати стратегії регіонального розвитку.
А стратегія регіонального розвитку робиться по європейським лекалам, а не так як раніше. Кожна область визначає 3-4 пріоритети, які дають певні позитиви в порівнянні з сусідньою областю. Ну наприклад, в Івано-Франківській області можна розвивати хімію, але тоді туризм, мені здається не сильно. Вона має конкурентні переваги від того, що є гори, а їх не має на Поділлі. А на Поділлі купа замків і можна розвивати сільський туризм, тобто кожна область має певну якусь родзинку. Кожен проект повинен створювати додану вартість до території, це не банальне будівництво школи, де як мінімум 10 відкатів, а це інтелектуальний проект, який говорить про те, що ось невеличкі гроші, які даються від держави, але при цьому приходить бізнес с коефіцієнтом 1 до 10 і він вкладає в цю територію. Ну наприклад створення площадки, підведення комунікацій. Оскільки в громади з’являється величезна площа, то і відповідно з’являються і можливості робити ці проекти. Має бути певна воля керівництва області, тому що є області, які першим ділом, що в нього в очах – це значки такі долари, а що я буду мати від цього особисто. Коли він бачить, що від цього особисто не має, в нього так інтерес пропадає.
Нагадую нашим слухачам, що це була «Територія» і у нас в гостях був Юрій Ганущак, колишній народний депутат, та надзвичайно великий фахівець з сфери місцевого самоврядування, говорили ми про бюджетну децентралізацію. Програма була створена за сприянням швейцарсько-українського проекту підтримка децентралізації в Україні «Despro». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми а також її учасників, висловлену в ефірі.
