Запитаємо у помічниці народної депутатки, програмної директорки Форуму видавців у Львові, голови районного крила правлячої партії та активістки із Маріуполя що для них означає бути лідеркою.
Інна Бойків, 23 роки, м.Києв, закінчує Інститут міжнарожних відносин, працює помічницею Народної депутатки України Альони Шкрум: “Я родом із селища Коропець Тернопільської області, де народився Богдан Гаврилишин, запитувала його думку з приводу жінки у політиці, так-от він мені одного разу сказав, що якби в українському парламенті побільшало жінок, то якість політики була би набагто вищою. Жінка – лідер, це – мудра жінка, яка завжди працює над собою та намагається почерпнути ще більше знань, дбає про розвиток комунікативних навичок. Я думаю, що важлива риса – це впевненість у собі. Дуже важливою є також сила волі, вміння доводити розпочате до кінця”.
Софія Челяк, 21 рік, м.Львів, програмна директорка Форуму Видавців: “Дуже багато з дитинства мені говорили про те, що з нас мають виховувати лідерів. Приходили до школи на якісь позакласні заняття та виховували із нас лідерів. Насправді, я не вірю в це виховання. Тому, що ти стаєш лідером по обставинам і дуже часто відбувається таке, що лідером стає та людина, яка має певний набір знань чи вмінь, вона є унікальною в цій ситуації і вона мусить взяти на себе ці обовязки.”
Каміла Ружанська, 17 років, м.Київ, голова жіночого крила Печерського району партії Петра Порошенка “Солідарність”: “В нас наприклад є проект “Роль жінки у суспільстві” , в якому ми руйнуємо стереотипи щодо жінок, запрошуємо жінок-політиків і вони розповідають про свій власний досвід, як вони прийшли у політику. Взагалі я вважаю, що жінці треба бути цілеспрямованою, і тоді вона всюди може прорватися і показати на що вона здатна”.
Віра Процких, 19 років, м.Маріуполь, студентка Маріупольського державного університету, членкиня Всеукраїнської громадської організації “Фундація регіональних ініціатив”: “Лідерські якості для мене не мають гендеру. Що можу сказати про жінку-лідера? Мені видається вона має бути дуже сильною і не сприймати критику дуже близько. Тому, що дуже багато несприйняття жінки, як керівниці. Все ще є стереотип, що жінка – це матір, сидить на кухні і через свої якісь там емоції не може бути добрим лідером і повести за собою когось. Але якщо ми будемо навчити жінок, вони будуть змінювати все навколо себе: свою родину, своїх дітей. Якщо говорити про Маріуполь, то мене надихає громадська активістка Діана Берг”.
Позицію дівчат коментує Лариса Кобелянська, кандидатка філософських наук, доцентка, експертка з питань гендерної політики, прав жінок, гендерної освіти та гендерного інтегрування: «Якщо говорити про лідерські компетенції та в який спосіб яких можно набути, то тут є кілька шляхів. По-перше, це професійність. Жінка може бути лідером у своїй професії завдяки власній професійності. І це крапка. Звичайно, мають бути організайні спроможності і вона мусить мати харизму. Власне, її лідерські якості тут не будуть відрізнятися на загал від чоловічих. Якщо ж ми говоримо про політичне лідерство жінок, то тут ми маємо значно складнішу проблему, тому що політика традиційно сприймається як чоловіча справа. Політика є прибутковим бізнесом і бізнесом переважно чоловічим. Жінкам у цьому перехопити лідерство надзвичайно складно. Для суспільства надзвичайно важливо бачити у жінках не лише об’єкт, скажімо, «залучення жінок» або «використання жінок», або «голосування жінок», а як суб’єкти політичної діяльності».