Переселенці з Донецька відкрили кав’ярню в Харкові

До Харкова Платон Бородатий і Сергій Свірідов приїхали на початку 2015 року. Згодом дізнались про можливість розпочати власну справу через гранти. Друзі захопились ідеєю та подались на навчання. Про створення кав’ярні вони мріяли ще у Донецьку. Тож вирішили писати бізнес-план на відкриття вуличної точки, розповідає Платон Бородатий.

«Мы хотели мобильную кофейню, но оказалось, что сделать тендер на машину в пределах нашего бюжета БУшную вообще невозможно. Мы в итоге решили, что сделаем велорикшу».

З першими труднощами зіткнулись, коли шукали кавомашину.

«Мы выиграли 60 тысяч грн. При покупке вещей дороже 20 тысяч грн., нужно делать тендер. Сделать тендер на вещи, которых немного, на велокофейни или на велосипеды, велорикши сложно. И мы столкнулись с такими вещами, что многие люди в Харькове работают по черной бухгалтерии. Скажем, мы просим: «Можете дать счет-фактуру?», а на тебя смотрят косо: «Ты что из налоговой? Ничего подписывать не будем, все».

В своєму бізнес-плані хлопці припустились помилки, яка ще довго не дозволяла приносити прибуток. Молоді підприємці вирішили, щоб кав’ярня на колесах була екологічно чиста.

«Отказались от газобаллонного оборудования и решили работать от электричества, от розетки. Такой подход нас сильно изолировал. Были подвязаны к розетке, к электричеству, а это значит, что выбрать любое место и стать заниматься бизнесом у нас не было возможности. Мы ходили в Шевченковский исполком, в центральный исполком, общались с председателями. Нас не то, чтобы послали, нам культурно объяснили, очень хотелось попасть в Ботсад в скверик, нам культурно объяснили, что мы там никому не нужны: „Ребята, не тратьте свое время“. Сережа ходил по всем инстанциям, получал разрешения от налоговой, регистрацию КВЭДов, разрешение на торговлю».

З часом хлопці таки відшукали місце в одному з парків, де є велике скупчення людей і розетка.

«В итоге нашли мы человека, который председатель в этом парке Юрьева. Пришли мы туда. Конечно, в Украине не обошлось без коррупции. Он говорит: «Да, давайте! Но если вы хотите там размещаться, то сделайте что-то доброе для города». Но, хоть не для вас, для города и то приятно. В итоге мы на недюжинную сумму посадили там цветов. Но самое обидное, что когда мы туда пришли, там есть кафе, его владелец Роман, сказал: «А розетка моя и парень, которому вы цветы посадили никакого отношения вообще не имеет», — розповідає Платон.

Нарешті кав’ярня запрацювала. Варто сказати, важила вона з кавомашиною 150 кілограмів і хлопці самотужки товкали її до парку. Відстань сягала більше 10 км. Не пропрацювала кав’ярня просто неба й місяця, як Харковом пройшовся буревій.

«На кофейне сверху стоял тэн и он сработал, как парус. Подул ветер и это все перевернулось. На колесах покатилось. С нее слетела кофемашина, разбилась кофеварка, разбилась колба. Все попадало, промокло. Мы купили кучу чая, кучу стикеров, это все расходники, но они стоят денег. Ну что? Мы ее собрали, начистили, купили недостающие детали, которые разбились, поставили обратно».

А в серпні хлопці дізнались про ще одну можливість для розвитку і взяли участь для отримання гранту. Тепер молоді підприємці розраховували майже на 200 тисяч гривень. Проект передбачав і створення нових робочих місць. Від ідеї з кав’ярнею вони не відмовились. Лише забажали, щоб вона була в приміщенні.

«Это был первый опыт вдения такого бизнеса, мы не знали никаких подводных камней, мы наткнулись на все из них, на все. Уверен, если б была возможность попробовать еще раз, сейчас этот процесс занял бы месяц, максимум — два. Для первого раза — это было дико тяжело».

Досвід, які Платон з Сергієм отримали від першого бізнесу, використовують для створення другого. Не дивлячись на те, що хлопці отримали майже на чверть менше від очікуваного, кав’ярня відкрилась. Вже місяць вона працює в центрі Харкова. Життя підкидає власникам еспресо-бару «CRAFT» проблеми, немов випробує їх. Але вони лише загартовуються та їх долають. В планах переселенців подальше вдосконалення свого бізнеса. Залучати клієнтів молоді підприємці планують за допомогою культурних заходів у кав’ярні.

Світлана Гуренко, «Громадське радіо», Харків