Про що ви соромитеся говорити з дітьми і як з ними «про це» говорити?

Поки деякі батьки шукають відповідь в літературних джерелах, розпитують, на їхню думку, більш досвідчених батьків, ми поцікавились точкою зору самих дітей.

Розповісти про свої стосунки з батьками та рівень довіри погодились київські підлітки Марія-Луіза Тарасюк, Анастасія Лиска, Єгор Долгополов, Віталій Оборський. Їм всім чотирнадцять років.

З початку діти не дуже говірки, але згодом розказали і про позитивний досвід щирих розмов із батьками, і пояснили, що хотіли б змінити у спілкуванні.

Певні шорсткості в стосунках виникають, коли батьки заводять розмову про дорослішання. Вони погоджуються, що говорити про фізіологічні та психологічні зміни в собі з батьками потрібно, але разом з тим визнають, що відчувають при цьому певну скутість.

«Папа розумів, що я дорослішаю, що зараз будуть хлопчики навколо бігати. І він більше про хлопчиків говорив, а мама – про мої внутрішні проблеми, про те, як я себе почуваю. У нас зараз такий період, коли ми більш чутливі, і вони пояснювали, що ми ростемо», – говорить Марія-Луіза.

При цьому діти зазначають, що вони довіряють досвіду своїх батьків, а тому прислухаються до їхніх порад. Особливо, коли вони підкріплені випадками з їхнього життя.

«Може, якщо ти перший раз їм не довірився, а потім ти все одно побачив, що як мама з татом говорили, так і сталося і потім ти починаєш довіряти. Далі ти розумієш, що їх, напевно, варто послухати. Вони розповідали про свій досвід, розповідали, як краще вчинити, щоб ми не наступили на ті ж самі граблі».

Маша наводить приклад: була компанія, з якою мама не забороняла, але не рекомендувала гуляти. Згодом, і дівчина сама зрозуміла, чому мама мала рацію:

«Мама говорила … Вона мені не забороняла, але говорила, щоб я більше зайнялася навчанням, ходила по різних гуртках, спілкувалася більше з людьми там. Потім ця компанія все одно розпалася».

Ще одна тема, яка вимагає довіри між батьками – паління. Марія говорить, що пробувала палити. Більше того, питала у мами, чи можна:

«Навіть більше скажу, коли мені запропонували покурити, я перед цим подзвонила мамі і кажу: мама, можна я спробую покурити? Мама визирнула з вікна і каже: все добре? Я кажу: так, можна? А вона: пробуй».

Потім, говорить Маша, разом з батьками вони обговорювали цей випадок:

 «Папа говорив: ну що, сподобалося? Я кажу: мені взагалі не сподобалося».

Але, є теми, яких ще рідше торкаються батьки з дітьми у спільних розмовах, а в деяких сім’ях про це не говорять взагалі. А виявляється, підлітки таких розмов потребують і бажають говорити про стосунки між чоловіками та жінками саме з батьками. Принаймні, так запевняли наші співрозмовники:

«Найкорисніша інформація від батьків, тому що вони все правильно розкажуть. Вони розуміють, вони все це пройшли».

Запитуємо у дітей, а яку б саме інформацію про стосунки ви хотіли б отримати. Говорять, хотілося б більше дізнатись про те, як познайомитись правильно, як відповісти. Натомість, частіше натикаються на різні застереження, як не стати жертвою насильства, як відмовитись від наркотиків, якщо їх пропонують. При цьому, дівчата говорять, що хотіли б про це десь прочитати, а хлопці впевнені: що це приходить з досвідом.

Співрозмовники зазначають: їхні батьки цікавляться не тільки їхніми шкільними справами, а й тим особистим. Напівжартівливо розпитують про закоханість.

«Батьки помічали. Вони питали мене раніше: наречену собі знайшов?», – говорить Єгор.

«Або приходиш додому, сяєш. І мама: «Ага. Значить хтось є. Відразу якийсь інший стаєш, більш натхненний», – додає Марія.

Питаємо у дітей: в чому, на їхню думку, різниця між закоханістю та коханням. Першим відповідає Єгор, його думку продовжує Марія:

«Довіра, вірність… Якщо ти будеш знати, що людина тебе ніколи не зрадить тебе і не піде до іншої людини, що не кине тебе і не буде говорити, що все це було даремно, щоб я більше не бачив і не чув такого. Ця людина повинна тебе підтримувати в будь-яких ситуаціях, в яких ти тільки не був. І, якщо ти не правий, нехай краще він тобі це пояснить».

Читайте також: Доверие и информированность: как говорить с подростком о сексе

Марія додає: вже знає, що таке зрада – відчула на собі. У цей момент поруч опинилась мама. Спочатку Марія не хотіла розповідати про свої почуття, але потім мама її запевнила, що так буде краще.

«Я дуже складно переживала цей період, але я дуже вдячна своїм друзям, а особливо батькам, що вони мене підтримали в цей момент. Це мама відразу побачила, що я якась не така ходжу. Мама зі мною тоді дуже хотіла поговорити. Я спочатку їй відмовляла, не хотіла цього всього. Але потім я все таки зрозуміла, що мені потрібно спілкування, потрібно з цього стану виходити. Я стала спілкуватися з мамою про це все. Розповіла їй все, що накопичилося. Вона мене підтримала, а далі я стала з друзями більше спілкуватися і вони теж мені допомогли».

Наприкінці розмови діти поділились, чого б вони хотіли від батьків. Зокрема Марія, хотіла б, щоб батьки ставали біль сучасними:

«Щоб вони ставали більш сучасними, щоб вони більше розуміли нас. Наприклад смаки: вони ж різні. Моїм батькам подобатися одне, а мені зовсім інше подобається. Я бачу їхнє прагнення: як вони намагаються бути більш сучасними і мені це дуже подобається і я їм пояснюю слова, пояснюю, що це модно носити, а це – не модно».

Для Єгора важлива довіра:

«Щоб довіряли, щоб розуміли, що коли ти кудись ідеш кудись гуляти, і вже пізно, що ти нікуди не пропадеш, що друзі, яких ти вибираєш, допоможуть тобі, і що коли ти з ними, з тобою нічого не станеться, тому що ти розумієш, що вони з тобою і ти довіряєш їм».

А от Віталію майже всього вистачає:

«На мою думку, мені всього вистачає. Тільки хочеться, щоб вони мене відпускали погуляти довше».

Валентина Троян, Точки опори