«Громадське радіо»
Зараз Олександр навчається на історичному факультеті та мріє займатися археологією. Про те, як хлопцеві вдалося вступити у волинський виш, розповідає:
«Учился в Крымскому инженерно-педагогическому университете на факультете история. Перевелся после аннексии Крыма 7 мая (2014, ред.). Я искал университеты, которые могут принять переселенцев и нашел на Волыни Восточноевропейский. Я связался с девушкой Аленой Третяк. Она помогла мне с документами. Написала, какие документы нужно собрать», — пригадує студент Лучина.
Олександр каже, що зібрати документи було складно, тому що потрібна була довідка з військкомату, а він вже тоді був російським. До Луцька хлопець поїхав без цієї довідки. Без проблем його прийняли до університету. Олександр Лучина не приховує, що навчатися тут значно легше. І пояснює чому:
«Ну там тоже пятибальная системеа. Но там ты на экзамены идешь и автоматом можешь получить только, когда у тебя 90 баллов. А так ты идешь на экзамен и тянешь билет. А тут если ты согласен с оценкой, то ты можешь не идти, а там обязательно было идти. И это морока и морока. Несколько экзаменов в неделю. Это было трудно».
В студентському гуртожитку Олександр проживає два роки. Зараз шукає роботу на літо та здає вступні екзамени на 5 курс. Із сумом говорить про брата, який залишився в Криму:
«Да, у меня брат остался. Старший. Олег. Ну мы с ним поссорились из-за взглядов, и не успел собрать все документы: свидетельство о рождении, свидетельство о смерти родителей. И я никак не мог с ним связаться. В соцсетях он не сидит. Не знаю, как забрать. Может, ехать в Крым. Но не знаю, он их отдаст или нет», — розповідає Олександр.
Хлопець порівнює своє студентське життя в Сімферополі та Луцьку:
«Луцк, по сравнению с Симферополем, где я учился, меньше. И здесь больше парков. А там везде суета, все куда-то спешат… Эти автобусы и поезда… Жизнь как на иголках. Постоянно нужно было рано просыпаться. Там пары начинались в восемь, приходилось просыпаться в семь. Умываешься, чистишь зубы, даже не успеваешь поесть и бежишь на остановку. Я жил на одном краю Симферополя, а университет был дальше», — згадує Саша.
Кримчанин Олександр Лучина знайшов тут друзів та підтримку серед студентів та викладачів. Каже, що навіть якщо Крим повернеться до України, то туди він приїжджатиме лише в гості.