Афіша 4-го форуму «Освіта ДивоСвіту»-2026
Про головні теми форуму говоримо з Інессою Кравченко, засновницею «Освіта ДивоСвіту», видавчинею «Колеса життя» та меценаткою.
Мар’яна Чорнієвич: Що змінилося за ці роки, оскільки відбувається захід під час повномасштабного вторгнення. Які виклики сьогодні визначають порядок денний освіти, на вашу думку, найбільше?
Інесса Кравченко: Що змінилося? Цей контекст, звичайно, він все більше ущільнюється. І форум «Освіти ДивоСвіту» завжди був не лише про те, як навчати, як удосконалити систему навчання, а про те, яку людину і який світ ми через освіту творимо. Це ключове. Якщо чотири роки тому це здавалося, ну, дещо абстрактним, зважаючи на те, в яких ми викликах знаходимося, то зміна в тому, що все більше і більше ми наближаємося до суті того, а навіщо, що ми готуємо в цьому освітньому процесі, яку людину ми виховуємо?
І це все більш пронизливо звучить, переходячи вже в дуже практичні детальні розмови, обмін досвідом, виявленням питань, які вже на межі життя і смерті, знаєте, залишаються найважливішими. Тобто я сьогодні можу засвідчити, що питання людини, яка знаходиться в центрі освіти, дитини, яку ми формуємо як людину, не просто як носія певних знань, компетенцій, воно просто нагальне.
Мар’яна Чорнієвич: Цьогорічна тема заходу «Мистецтво бути». Мені дуже, взагалом, сподобалось це словосполучення. Це так, тому що це дійсно розмова про освіту, не лише як про знання, про те, щоб отримати хороші оцінки, закінчити школу, скласти НМТ і вступити на бюджет, а про те, що впродовж усіх цих 11 чи 12 років формується людина, як такий її світогляд, закладаються якісь основні базиси, стовпи, які допомагають нам у цьому житті.
На своєму форумі ви збираєте не лише вчителів, тих, які, скажімо так, найбільше включені у цей саме освітній процес, а й батьків, які також дуже важливі у цьому процесі, психологів, бізнес та культурних діячів, тобто всі ті ланки, які саме формують це освітнє мистецтво, скажімо так. Наскільки всі учасники процесу готові до відкритої бесіди?
Інесса Кравченко: Дуже важливо побачити, що сьогодні в нас немає готових рецептів. Як немає готових рецептів того, яке майбутнє України ми будуємо.
Тобто нам здається, що так зрозуміло, бути — це просто бути живим. Але сьогодні ми бачимо, як легко людина може втратити себе, жити реакціями на інформаційний шум, небезпеку. Тому я до того, що з різних фокусів ми ділимося сьогодні цим досвідом, тому наші спікери — це ті люди, які торкаються самої реальності, і поети, і військові — от на межі, і мистецтва, звичайно, багато філософів, які теж переходять в дуже конкретні речі, торкаючись того, що болить.
Оце болить — показник того, що ми зараз знаходимося в точці, де життя може перемінитися, розгорнутися. Звичайно, педагоги, власники, і ми спілкуємося з ними, обговорюючи цей контекст.
Тому це така площадка дивосвітнього форуму. Це, по-перше, дві площадки, де головна сцена, і ми рухаємося там по мапі дивосвіту, ніби складаючи, з чого починається ця альтернативна історія, яку має створювати дитина. І як вона, оце диво, розгортається в її безпосередньому сприйнятті. І потім, як вона вичитує пам’ять, як вона проходить особистісні виклики, формує ідентичність, мудрість, вміння працювати спільно.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!