Тетяна Трощинська: Одна з заяв Кемерона була про те, що Британія не забороняє Україні бити по території РФ британською зброєю.
Лариса Волошина: Це говорить про поворот у війні та про те, що окрім дипломатичних заяв явно прийняте рішення всіляко сприяти боротьбі України. Нам допомагають опинитися у тому стані, де ми ставимо умови, а не нам. Це серйозний поворот. Бачимо, що у цьому ж ключі можна говорити про різкі та чіткі заяви Блінкена у Китаї. Це уже не дипломатична мова. Це мова, яка відповідає моменту.
Одночасно з цим Росія намагається перейти до диверсійної війни. Цього вони ще не робили. Повідомлення українських експертів говорять про те, що росіяни зараз накопичують величезну кількість ракет, аби у червні знову вчинити нам ракетний терор. Але очевидно, що щось змінюється. Росія втрачає обережність. Тому вскриваються її структури за кордоном. Тому ми бачимо її шпигунів. Все це буде змушувати світ далі віддалятися від ідеї якогось порозуміння з Росією. Це важливо. До речі, заява Макрона цього тижня теж доволі вагома.
Про що вони всі говорять? Вони говорять про те, що режим Путіна набуває таких форм, що уже для них самих розмова з ними є неприйнятною. Збереження цих режимів загрожує Європі. Тому, коли Кемерон каже, що безпека України — це питання Європи, насправді існування путінського режиму — це питання Європи. Ми чуємо про це все більше і більше.
Читайте також: Візит Кемерона в Київ: про що Зеленський говорив із главою британського МЗС
Тетяна Трощинська: Washington Post пише, що «противник створив перевагу у силах і засобах».
Лариса Волошина: Проблема у тому, що ті села, які втрачаються нами, втрачаються не часто. Це поки що одне село у 9 місяців. Але це ж питання резервів. Відсутність резервів зброї та людей призводить до того, що рано чи пізно за обвалом маленького села, чи посадки може обвалитися фронт. Так буває.
Росіяни накопичуються. Мало того, з’явилася активність Лукашенка. Вона пов’язана з тим, що якщо Україна ослабне, то вони вступлять у війну, я думаю. У цьому загроза.
Ми воюємо так, наче війна закінчиться зараз. Це стосується і ситуації з мобілізацією. Ми маємо думати, як забезпечити постійний рівний режим ротації. Все це має іти спокійно, як потяг, за розкладом. А у нас ривки. Нам постійно не вистачає загальної воєнної рішучості, щоб запустити процеси тривалістю у кілька років, розуміючи усі змінні. А так усе це перманентно. Зараз ми усі починаємо усвідомлювати, що так не буде. Навіть якщо зараз закінчиться ця війна, не закінчиться протистояння між демократією та віссю зла. Захід почне готуватися до Третьої світової війни. Тут нам стане легше. Це є певним нашим порятунком.
Слухайте також: «Я не розумію, чому Україна не має бити по Росії» — Віталій Портников
Лариса Волошина: Ми бачимо, що Китай користується своєю вагою та намагається об’єднати країни-лідери під гаслом «ми за мир». Це мир шляхом компромісу з боку України. Фактично капітуляція України. Тому для нас дуже важливо перебити цю повістку та перехопити ініціативу. Сказати, що «ми за мир», але на умовах відновлення права, виведення військ тощо. Для України важливо втягнути у це якомога більше країн.
Хто іде на компроміс? Україна жертвує територіями, а світ — системою права або Росія жертвує своїми планами й виводить війська та віддає пограбоване? Зараз це протистояння якраз і збільшується.
Якщо нам вдасться «заманити» 80-100 країн, це буде велика вдача.
Треба створити умови для перемовин, де будуть не тільки наші забаганки, а й загальна світова воля. Перспектив цих усіх рухів ніяких немає. Але це дає можливість нам відкарастися від ідіотських пропозицій домовлятися з Путіним на його умовах.
Ми пам’ятаємо, як почалося повномасштабне вторгнення. Ідея для України віддати Путіну все, що він хоче, обговорювалася в усіх західних столицях. Зараз поступово це змінюється.
Лариса Волошина: Найголовніше — нам, як суспільству, ставлять вибір «безпека чи свобода». Це дуже видно. Це небезпечно. Дуже високий ризик — пропустити момент, коли уже буде пізно. Коли суспільство уже не матиме шансів побороти авторитаризм. Для того, щоб це стало можливим, потрібна перемога.
Якщо влада не реагує, вона розмиває наше незадоволення. Якщо ти стоїш перед вибором «безпека чи перемога», ти маєш забезпечити безпеку. Ми маємо перемогти. Тоді ми будемо питати. Якщо ми будемо переможеним суспільством, тоді у нас не буде сили поламати спротив системи. Тому перемога — єдина умова. І ми уже стоїмо перед цією умовою.
Зціпили зуби і б’ємося. Бо нас ще з цих треба спитати.
Читайте також: Центр судового переслідування за злочини агресії — перший крок у створенні спецтрибуналу для Росії — Павліченко
Нагадаємо, 19 січня 2023 року Європейський парламент підтримав резолюцію, яка закликає до створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування злочину агресії Росії проти України. Резолюція не є зобов’язальною. Документ підтримали 472 депутати.
У квітні цього року Deutsche Welle із посиланням на неназваного високопосадовця ЄС повідомило, що у Брюсселі та країнах «Великою сімки» (G7) схиляються до того, що найбільш реалістичною перспективою притягнення до відповідальності винних у злочині агресії РФ проти України буде «гібридний трибунал», який міг би поєднати національну юрисдикцію України та процес на основі міжнародного права із суддями з різних країн.
29 квітня 2023 року Північна Македонія приєдналася до роботи щодо створення спеціального трибуналу для притягнення російських окупантів до відповідальності за воєнні злочини проти України, і стала 36 країною, що залучена до цієї роботи.
Уже у травні нинішнього року Комітет із закордонних справ Палати представників Конгресу США проголосував за резолюцію, яка закликає президента підтримати створення спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України.
Також у травні 2023 року представники МКС відвідали Херсон і подивилися на російські катівні, а вже у червні відвідали місця воєнних злочинів росіян на Сумщині.
Окремо нагадаємо, що 17 березня 2023 року палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт президента РФ Путіна, а також Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини.
В Гаазі торік 3 липня відкрився Міжнародний центр судового переслідування за злочини агресії проти України (ICPA).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі