Обговорили з Павлом Клімкіним, ексміністром закордонних справ.
Дмитро Бєлобров: Найбільш проблематичним і обговорюваним питанням напевно зараз є закриття кордонів і повне припинення пасажирського сполучення. Наскільки, на вашу думку, ці міри адекватні ситуації?
Павло Клімкін: Я не знаю, хто безпосередньо приймав рішення, але насправді подивіться — ми платимо за те, що останні 30 років вбили свою медицину остаточно. Якщо ви подивитесь, можете знайти в інтернеті 1001 приклад того, що наші лікарні майже не готові. Подивіться, що відбувається в таких країнах, як Іспанія, Італія, США. Вони не можуть впоратись, а якщо ми медицину вбили — то маємо здійснювати ці заходи, причому діяти на випередження, нема жодного іншого вибору тут.
Я вважаю, що ці заходи мали відбуватись раніше, особливо забезпечення людей засобами дезінфекції, масками.
Я розумію, що купити апарат ШВЛ не так просто, але купити маски місяць тому було зовсім не проблема. Нам тільки діяти на випередження, але ми діємо як завжди. Що стосується кордонів — я вважаю, що елемент бардаку там був. З самого початку було потрібно зробити чітку систему — хто повертається, на яких умовах, одразу підписують угоду про обсервацію. Все це можна було розробити. Держава є державою до того моменту, коли вона захищає своїх громадян, в такому випадку — від коронавірусу. Якщо вона цього не може робити, вона вже не держава.
Анастасія Горпінченко: Чому закриттям кордонів і анонсуванням займалось МВС, а не МЗС?
Павло Клімкін: Я думаю, що такі заяви мали робитися щоденно. Бачите, як Трамп та багато інших лідерів виходять на брифінги з приводу коронавірусу? Потрібно контролювати ситуацію станом на кожну хвилину, як розвивається захворювання, що ми можемо чи не можемо зробити.
Українці не знають, що буде завтра, післязавтра. Який буде режим, чи буде більший карантин, за яких умов? Все це потрібно людям пояснити, бо вони губляться у здогадках. Насправді, я вважаю, всі ці рішення мають оголошуватись президентом. Брифінг мають бути ледь не щоденно.
Анастасія Горпінченко: Людям повідомили про повне закриття кордонів фактично за пару днів. Чи не треба було дати більше часу? Як зараз МЗС має комунікувати щодо цього питання?
Павло Клімкін: Вважаю, що можна робити точково чартери, якщо є можливість забрати людей. Вони мають підписувати чіткі угоди про обсервацію, мають бути тести та трекінг, де вони знаходяться і за яких умов. Діяти на випередження — єдиний шанс зберегти життя людей, які під загрозою, у яких є супутні хвороби, людей похилого віку.
Анастасія Горпінченко: Наскільки вдало була організована евакуація? Чи могла вона б бути безкоштовною?
Павло Клімкін: Комунікація однозначно була недостатня. Доволі складно підвести це під одну логіку. Я вважаю. що стабілізаційний фонд був створений запізно. Як тільки ми бачили у Європі спалах інфекції, потрібно було його створювати.
Було зрозуміло, що можна прийняти той же закон 3-4 тижні тому. Бардак є бардак.
Анастасія Горпінченко: Чому виникають конфлікти через обов’язкову обсервацію, як наприклад, з людьми з Балі, які були проти неї?
Павло Клімкін: Люди бояться, що вони не отримають належної медичної допомоги, дехто з них хоче лікуватися вдома. Люди отримують інформацію про те, що відбувається, в режимі реального часу.
Подивіться, що у нас відбувається у багатьох областях? Із Києва все зробити не можна, а криза управління є усюди.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.