Дмитро Бєлобров: Чи можна за реакцією людей у Facebook зрозуміти, що саме їх роздратувало?
Максим Яковлєв: Для того, щоб проаналізувати промову президента, я прослухав її двічі. Мій колега Євген Магда написав в Telegram, що це був такий вінегрет, нарізочка. Щодо обурення про промову президента — закликати всіх дружити, але кілька разів потикати тих, хто не подобається.
Єлизавета Цареградська: Наскільки доцільно було давати такі меседжі в цей день?
Максим Яковлєв: Оскільки ми входимо в чергову фазу передвиборчого циклу, а саме місцеві вибори, то потикати попередню владу, розділення на «ми — вони» — це техніка політтехнологів, класика психології.
Також Зеленський покритикував поняття «патріот» і «патріотизм». Мене ще дратувало, коли він називав архітектурні історичні пам’ятки. Він дивно робив паузи і мені це звучало далеко не про єдність. Про що інсайт цієї промови — давайте будемо любити Україну, за те Україна така-то, хвалимо свою державу, хвалимо себе за обмін полоненими, при цьому потикаємо попередню владу.
Не треба нас вчити, який буває патріотизм, це натяк на конфронтацію. Вважаю, що пан Зеленський міг би зробити свою промову більш зваженою.
Єлизавета Цареградська: Як мала виглядати ця промова на 6 рік війни та 29 рік незалежності?
Максим Яковлєв: Будемо реалістами, щоб слухати філософську промову президента, треба мати відповідний рівень снаги, освіти. Я не сказав би, що в президента були відсутні в промові рефлексії що і як, як ми дійшли до такого життя. Тикання попередньої влади працювало на контрасті. У чому дисонанс в самій промові? Заклик до єдності і водночас акцентування на відмінностях. Так це не спрацьовує.
Я думав, чи скаже наш президент щось російською в промові, але принаймні не пролунало «какая разница» і так далі. Погодьтеся, Зеленський звучить впевненіше українською. Мені б хотілося, щоб в промові президента менше штурхали попередню владу.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі