«Якщо не будеш сміятися — тебе вб'ють» — режисер комедії «Наші котики»

«Наші Котики» — комедійний фільм режисера Володимира Тихого про пригоди бійців АТО. Повна назва фільму «Наші котики або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з тимчасовими елементами військового стану». Однією із продюсерок фільму є Уляна Супрун.

Гості студії — Володимир Тихий, режисер стрічки та актор Дмитро Тубольцев.

Єлизавета Царегадська: Що пишуть, які відгуки?

Володимир Тихий: Вчора відбулась прем’єра фільму, було дуже багато охочих подивитись. Спочатку два зали, а після перерви — ще три зали. В першу чергу в нас був ветеранський перегляд, вже встигли поїздити по Україні з цим фільмом — Одеса, Харків, Львів, Луцьк, Тернопіль.

Люди, які були так чи інакше причетні до подій на Сході дуже зраділи, що цей фільм з’явився. Було багато різних коментарів, які загалом дуже позитивні — що вони плакали, сміялись, що все без пафосу. Життя драматичне і водночас воно вимагає бути максимально оптимістично налаштованим. Якщо ти не будеш сміятися — тебе вб’ють!

Богдан Хворостяний: Як вам вдалось зважитися на те, щоб зняти комедійне кіно про війну на Сході і як виникла така ідея?

Володимир Тихий: Традиційна ситуація бачити у всьому негативні якісь моменти дуже заважає. Війна — це дуже потужне окреслення багатьох моментів, пов’язаних з неможливістю компромісів, існує не тільки війна там, де стріляють, існує інформаційна війна.

Єлизавета Цареградська: Наскільки було важко працювати над фільмом?

Володимир Тихий: Творчість — це такий процес, що якщо важко — то щось не те ти робиш. Ну справді — це і людині важко, і дивитися це важко, та й взагалі. Це те саме, що яму копати.

Було легко, цікаво і цим ми почали займатись ще давно — з самого початку наших бойових дій. які власне на рівні документальних проєктів, які ми робили на Сході.

Існує дуже великий запит на такі проєкти, на те, щоб люди побачили не ідеї, а звичайних людей, які не дивлячись на те, що вони звичайні люди, роблять надзвичайні вчинки. В результаті вийшов зараз фільм.

Дмитро Тубольцев: На зйомках у нас вийшло не так, як у звичайному кіно, коли збираються люди й вони всі знайомляться, знімають кіно і розбігаються, товаришують по життю. В нас трохи інша ситуація — ми з Володею знайомі багато років і я знімався в майже всіх його роботах. Всіх нас об’єднувала єдина спільна справа, ідеї. погляди на життя.

Так вийшло, що ми зібралися для того, щоб зробити мистецтво, зняти кіно.

Єлизавета Цареградська: Чи допомагає вам творчість рефлексувати й пережити якісь травми?

Дмитро Тубольцев: Так, обов’язково. Власне, оця відповідність правильної рефлексії, правильного образу і рухає вперед суспільство. Тому що те, що невідрефлексоване, суспільство і людина має пережити знову, щоб йти далі.