У ніч на 3 січня США завдали ракетного удару по міжнародному аеропорту Багдада в Іраку. Внаслідок цього загинули щонайменше семеро людей, зокрема командувач спецпідрозділу «КОДС», що належить до Корпусу вартових Ісламської революції Ірану, генерал Касем Сулеймані. Він тоді перебував на зустрічі з представниками іракських «Сил народної мобілізації».
В офіційному повідомленні американське Міністерство оборони (Пентагон) заявило про причетність Касема Сулеймані до нападу на американську військову базу в Іраку 27 грудня та організації штурму посольства США в Багдаді. Там також додали, що мета авіаудару 3 січня — «стримування подальших наступальних планів Ірану».
А в ніч на 8 січня Іран завдав удару у відповідь і запустив 22 ракети у дві військові бази в Іраку, які розміщували військових США. Одна на півночі поблизу міста Ербіль, інша — недалеко від столиці Багдаду. Іранські ЗМІ називають цю атаку помстою за вбивство генерала Касема Сулеймані.
У відповідь на ракетні удари президент США Дональд Трамп написав у твітвері:
«Все добре! Іран запустив ракети по двох військових базах, розташованих в Іраку. Зараз відбувається оцінка жертв та збитків. Поки що все нормально! Нині у нас найпотужніша і найкраще оснащена армія у світі! Завтра вранці я зроблю офіційну заяву».
Про можливий сценарій розвитку події у конфлікті між США та Іраном ми поговорили з експертом Українського інституту майбутнього Ілією Кусою.
Дмитро Бєлобров: Іран атакував американську базу в Іраку. Тобто він атакує на території іншої країни. Як так могло статися?
Ілія Куса: Ірак – це поле битви між Іраном і Сполученими Штатами. Там присутні сили і тих, і інших. 3 січня США здійснили авіаудар в міжнародному аеропорті Багдада, в ході якого був убитий високопоставлений іранський генерал. І ці ракетні авіаудари як раз стали відповіддю на цей повітряний удар, вони це підкреслюють, що це помста за вбитого іранського генерала.
Одна база знаходиться на заході Іраку, вона найбільша, а інша розташована в столиці іракського Курдистану. Було випущено, за різними даними, від 15 до 30 ракет.
Це все – результат американсько-іранського протистояння, яке почалося не сьогодні і не вчора. Воно триває багато років, а нинішня форма його ескалації почалася ще у 2018 році, коли США покинули ядерну угоду 2015 року.
Анастасія Горпінченко: В заяві іранської організації, яка взяла на себе відповідальність за ці атаки, йдеться про те, що вони вимагають від США вивести їхні війська з території Іраку. На вашу думку, чи підуть на це Штати?
Ілія Куса: Складно сказати, оскільки були дуже дивні заяви з боку Сполучених Штатів. Спершу вони надіслали якусь чернетку листа прем’єр-міністру Іраку про те, що вони починають процес виводу своїх військ з території Іраку, а через пару годин міністр оборони США заявив, що ні, це просто чернетка, насправді ми нікуди не йдемо. Потім пішли твіти Дональда Трампа про те, що американські війська нікуди не підуть, а якщо хочуть, щоб вони пішли, Ірак має їм спершу заплатити.
Зараз це все йде до якоїсь правової колізії, оскільки іракська влада офіційно попросила їх піти і проголосувала за це, а США відмовляються. Ірак нічого зробити з цим не може, і чимало воєнізованих бригад, які присутні в Іраку і є лояльними до Ірану, оголосили, що вони тепер вважають американців окупантами.
Потім сталися ці ракетні удари. Тобто це все пов’язано, оскільки Ірану дуже вигідно, щоб США вивели свої війська і таким чином зменшили свій вплив і присутність на Близькому Сході.
Дмитро Бєлобров: Чи можлива подальша ескалація конфлікту з використанням, можливо, ядерної зброї?
Ілія Куса: До ядерної зброї, я думаю, справи не дійдуть, ну не настільки божевільні як іранські, так і американські еліти, але вірогідність подальшої ескалації є доволі високою, тим більше після цих ракетних ударів. Тепер м’яч на полі США і вони мають думати, що робити. А Сполучені Штати не відповісти не можуть.
Анастасія Горпінченко: Яких кроків варто очікувати зараз від США? Це будуть спроби вийти на дипломатичне рішення чи знову це будуть кроки, які посилюватимуть ескалацію конфлікту?
Ілія Куса: Враховуючи особливості прийняття політичних рішень в адміністрації Трампа, я не вірю в те, що вони зараз підуть на дипломатичні кроки. Це не стиль Дональда Трампа, він не ухвалює рішень під зовнішнім тиском, тим більше під тиском тих, кого він вважає ворогами і нижчими за себе. А риторика по відношенню до Ірану була саме така. І починали вони все це з Іраном, коли вийшли з ядерної угоди у 2018 році саме з ціллю схилити його до переговорів, тобто щоб Іран пішов на поступки, а не США.
Звісно, всім би хотілося, щоб все це завершилося деескалацією і дипломатичними переговорами, про це говорять і європейці, і самі іранці, але, скоріше за все, цього не буде, оскільки Сполучені Штати відповідатимуть жорстко. В адміністрації Трампа є багато чиновників, які є яструбами на іранському напрямку, вони вірять, що лише силовий метод є найбільш прийнятним для вирішення так званої «іранської проблеми».
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.