Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія повідомив, що за оптимістичним сценарієм до земельного питання повернуться в лютому 2020 року.
Детальніше про реформу землі, яку пропонує нова влада, ми поговорили з професором Київської школи економіки та координатор дослідницького проекту UaFoodTrade Олегом Нів’євським.
Олег Нів’євський: До скасування мораторію на продаж землі я ставлюся досить позитивно, тому що ті зусилля, які зараз докладаються, на противагу тому, що відбувалося протягом п’яти років, є дуже систематичними. Адже закон про скасування мораторію – це лише один із законопроектів, який пропонує уряд до народної уваги. В цій лінійці є п’ять чи шість законопроектів, які систематично підходять до реформування земельних відносин.
Іншим законопроектом передаються державні землі в комунальну власність об’єднаним територіальним громадам. Нарешті громади отримують більше ресурсів для того, щоб мати можливості для розвитку.
Потім відбувається «вичищення» Держегокадастру, в нього забирають непритаманні йому функції в розпоряджанні земель. Цей орган стане такою сервісною організацією, який буде служити людям
Крім того, це антирейдерські закони, які мінімізують можливості рейдерських заходів в земельних відносинах.
Тобто законопроект про відкриття ринку землі – це лише один з компонентів великої земельної реформи.
Дмитро Бєлобров: Чому деякі політичні сили бойкотували прийняття цього законопроекту?
Олег Нів’євський: Я можу мати лише свої власні судження. На моє переконання, земельний ринок був в «чорному» вигляді, а коли є такий «чорний» ринок без документів, багато хто на цьому має дуже багато вигоди, в тому числі, ті, хто є противниками земельної реформи. Тобто — корупційна складова. Це також вигідно деяким виробникам, які користувалися цими землями.
Єлизавета Цареградська: Чому настільки живучій оцей міф про те, що іноземці приїдуть і масово розкуплять українську землю?
Олег Нів’євський: Та тому що це дуже легко продати своєму електорату. Вони кажуть: «Не продамо землю-неньку», це дуже просто, не треба довго пояснювати, чому. Не треба пояснювати людям, що переважна більшість землі вже знаходиться у приватній власності, і люди повинні мати право нею розпоряджатися. Залишається лише справа за державною землею, а державна земля в нас зараз передається в комунальну власність тих самих громад. Тобто ніхто нічого не продає, ніхто нікому не збирається нічого за безцінь продавати.
Єлизавета Цареградська: Станом зараз, як має виглядати в нас ситуація з ринком землі? Що треба впровадити, чого в нашій земельній реформі немає?
Олег Нів’євський: Принаймні, на етапі першого читання про обіг земель сільськогосподарського призначення, для мене — це є адекватний варіант. Якщо говорити про дизайн ринку сільськогосподарського призначення, то там дуже важливо, щоб було якомога менше обмежень. Коли обмежень мало, тоді земля буде мати свою справедливу ціну. І тільки тоді, коли земля буде мати свою справедливу ціну, тоді цей ресурс буде використовуватися ефективно, і люди, які мають у власності цю землю, будуть отримувати справедливий дохід.
Іншим компонентом того, що пропонується наразі, є підтримка малих і дрібних фермерів. Запроваджуються інструменти здешевлення кредитів, фонд гарантування кредитів для малих фермерів. Це потрібно для того, щоб вирівняти правила гри на ринку купівлі-продажу землі. Щоб ті самі дрібні фермери були так само спроможні купити землі, як і агрохолдинги. Це основний запобіжник на ранку землі. Адже коли в нас буде конкуренція, а не тільки великі агрохолдинги матимуть можливість купувати землю, тоді в нас буде справедливе розподілення доходів, і буде конкуренція на місцевому рівні.
Зараз відбуваються дві великі дискусії щодо відкриття ринку землі: це концентрація і іноземці. Кажуть, що давайте будемо знижувати поріг до 10 тисяч гектарів чи до 20 тисяч у власності. Я б сказав, що це просте рішення. І такі прості рішення зазвичай не працюють, тому що, якщо є якісь обмеження, знайдеться 100 і один спосіб обійти це все.
Єлизавета Цареградська: Для чого ці обмеження? Щоб умовно один містер Джонсон не приїхав, не скупив всю Хмельницьку область і не став монополістом?
Олег Нів’євський: Основне питання – це конкуренція. Тобто яким чином треба запобігти монополізації місцевого ринку? Зазвичай, територія ОТГ – це і є тим місцевим ринком земель. І тут важливо, щоб на цьому ринку, на рівні ОТГ була конкуренція, адже якщо буде конкуренція між виробниками за землю, це означає, що орендна плата буде вищою, люди зможуть отримати вищу заробітну плату. І тут ключова відмінність між тим, що зараз обговорюється і тим, на чому потрібно фокусуватися. Обговорюється зараз рівень концентрації земель у власності, в той самий час, коли виробники можуть мати землю як у власності, так і в оренді. Відповідно, можливо, варто говорити про загальну кількість землеволодіння, яка знаходиться у виробників, і щоб між ними була конкуренція. Чому може не відбутися конкуренції, тому що хтось буде мати більше фінансові спроможності, а це великі виробники, порівняно з дрібними. Потрібно бити в корінь проблеми – підтримувати тих, хто не спроможний конкурувати якимись додатковими фінансовими заходами, а це ті самі дешеві кредити. Тобто треба підтримувати дрібних виробників, а не обрізати обсяг землі у власності на рівні 10 тисяч.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.