facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Суми — «Уездный город С» Антона Павловича

Вам може здатись, що говорити сьогодні про подорожі – дуже не вчасно, адже хтозна коли ми в ті подорожі зможемо поїхати, зважаючи на карантин і можливу економічну кризу, але я переконана, що саме зараз – ідеальний час. Всі подорожі починаються ще задовго до виходу з квартири, задовго до складання речей. Сама подорож – це лише 20% задоволення, а от всі ваші думки, пошук готелів і планування маршрутів – це ті щасливі 80% яким ми просто зараз і можемо приділити максимум уваги.

Суми —  «Уездный город С» Антона Павловича
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 7 хвилин

У місті Суми я вперше побувала 2 тижні тому, коли була у відрядженні, саме там я дізналась про запровадження карантину і про те, що всі мої плани на наступні кілька тижнів, а тапер вже і місяць скасовуються остаточно. В моєму розпорядженні був лише день і приємна компанія.
***
Одразу скажу, що їхати в Суми можна потягами через Київ або Харків, автобусами просто звідусіль, або власним автомобілем. Дороги з Києва частково ідеальні, але є й такі відрізки, на яких хочеться затамувати подих, втягнути живіт і навшпиньках перестрибувати провалля. Проте все це також є частиною вражень від подорожі.
***
Коли я в Києві користуюсь таксі, то сідаю на заднє сидіння, вмикаю телефон і намагаюсь уникати розмов, але зовсім інша справа в подорожах. Там я навпаки вмощуюсь біля водія, епатую тим, що пристібаюсь і це зазвичай є першим кроком до початку розмови, як би дивно це не було. Водії зазвичай говорять, що я не маю боятись і можу не пристібатись. У мене є на такі випадки кілька стандартних історій, які поступово переводять розмову в формат бліцінтерв’ю. Хто краще знає місто за таксистів, ну хіба що історики і екскурсоводи, але я найчастіше користуюсь послугами перших.
***
Так от, цікаві факти про Суми від таксиста Юрія:
«Де б ти не знаходився у Сумах, все одно побачиш хоч один із численних храмів міста. Це зважаючи на те, що далеко не всі церкви збереглись до наших часів, їх було куди більше». 

Троїцький собор

Тут я маю швиденько розповісти про найбільший храм міста — Троїцький собор, збудований на кошти цукрового магната та мецената Павла Харитоненка. У радянські часи у храмі знаходився органний зал, а у 90-тих роках його повернули релігійній громаді. Орган в храмі не лишили, перевезли у філармонію. Будете поруч – знайдіть хвилинку та постійне поруч із собором, якщо шия не болить то закиньте голову назад так, щоб у ваш кадр потрапляли синє небо і ніжно-блакитні куполи – краса.

На Соборній вулиці – вона центральна вулиця міста, ви точно не зможете пройти повз найстаріший собор міста — Спасо-Преображенський собор, йому 232 роки. Не одразу, а лише через сто років до собору добудували дзвіницю і встановили унікальний на ті часи годинник, його дзвін чути що години.
Ще в місті є синагога, мечеть і римо-католицька церква, вони скромніші, але не менш цікаві для огляду.
***
Таксист ще розповів, що у Сумах збереглося чимало сторічних маєтків та палаців які прикрашені елементами неоготики, бароко, еклектики, модерну та різьбленням, про це оздоблення він звичайно не згадував, просто сказав що цікаві, красиві, трохи обдерті, але старі. Будівлі ці не зібрані в одному місці. Для того щоб знайти всі – вирушайте в тривалу пішохідну подорож. Але винагорода того варта, та ще й позбудетесь зайвих калорій.
***
Мені дійсно сподобались 2 будівлі, вони атмосферні:
Перша – це будівля колишньої дитячої лікарні Святої Зінаїди, а сьогодні управління охорони здоров’я – це також вклад мецената Харитоненка. Там ще 100 років тому лікували дітей не зважаючи на їх статки та походження.
Друга — будівля колишньої Земської управи, тут до речі 100 років тому були друкарські станки на яких друкували перші місцеві газети. Будівля в стилі бароко, прикрашена ліпниною та каріатидами, мармуровими жінками які на своїх плечах тримаюсь балкони будівлі. Сьогодні тут краєзнавчий музей.

Земська управа. Місто Суми початку XX cт.

Якщо ви переслухаєте мої попередні розповіді про подорожі то помітите, що жодного разу я вас не закликала ходити в краєзнавчі музеї до відвідування краєзнавчого музею в Лисичанську. Він перевернув мій світогляд і започаткував нову традицію. Тому я дуже раджу відвідати краєзнавчий музей у Сумах. Величезну частину колекції було вивезено в часи другої світової війни, але попри те в музеї можна побачити унікальне зібрання археологічних розкопок ранньослов’янських та давньоруських пам’яток, рідкісні матеріали з історії та природи Сумщини. На другому поверсі музею дивовижна експозиція часів голодомору. Вартість квитка копійчана, але я вас закликаю не ходити музеєм самостійно, а звернутись до екскурсоводів, ці захоплені жінки закохають вас у своє місто.
***
Якщо у вас буде більше часу, а ніж у мене то обов’язково підійдіть до художнього музею, огляньте і можете навіть доторкнутись до найстарішої в місті гімназії – Олександрівська, вона як замок. Є ще кілька садиб, як наприклад садиба Суханових і залишки садиби Харитоненків, а завершіть свою прогулянку перепочивши в дерев’яній альтанці, яку збудували без цвяхів. Альтанка цікава тим, що ми можемо бачити, якими були місця відпочинку мешканців Сум 100 років тому. Таких альтанок було близько п’ятдесяти, але тільки одна збереглась.
Таксист ще дуже наполягав, щоб я поїхала на цвинтар і побачила унікальний пірамідо подібний склеп, але я вам скажу відверто, що не дуже люблю ходити цвинтарями, особливо на початку весни, коли скрізь брудота і сірість і шукати склепи. Але ви маєте знати, що там такий він є.

***
Гуляючи містом ви постійно будете наштовхуватись на дивні скульптури і різні контактні артоб’єкти.
Тому я для вас зібрала цілий перелік, щоб ви не пропустили жодної:
На Покровській площі ви не зможете не помітити цукровий куб, на нього можна піднятись цукровими сходами на самісіньку верхівку. Але виглядає ця конструкція трохи дивно і захвату у мене не викликала, була єдина секунда, коли у мене перехопило подих, це коли маленька дитина піднялась тими сходинками і ходила там без нагляду батьків.
В ста метрах від цукру є ну дуже приємний куточок, там бронзова лавка і дама з парасолькою і котом. Уляна Супрун свого часу дозволила сидіти на холодному, тому саме там я сиділа насолоджуюсь теплим сонечком. Ще є статуя веселого сумчанина, в кишеню якого треба вкладати папірці з бажаннями, а також є композиція зі стільцем, мішком цукру і двома малюками, вона на вулиці Соборній.
А от що мені дійсно сподобалось це сумка на вулиці Соборній. Це умовний колодязь відром в якому слугує сумка. Там виблискує сумлінно натерта монета та гак, на який треба вішати свою сумку.
Є ще дуже приємний ліхтар на вулиці Воскресенській, на ньому напис: «Я чекаю, бо кохаю». Я, як людина яка завжди спізнюється, цей напис оцінила.
***
Суми — зелене місто, хоча я не змогла оцінити, оскільки в момент мого перебування в місті ще не розпустилось жодне дерево, але кількість парків приємно вражає. Тут є де усамітнитись, пробігтись, або просто посидіти і почитати. А ще я дуже люблю, коли в місті є річка, і в Сумах така є – це річка Псел. Ще скажу, що в місті дуже багато стріт-арту, не беззмістовні плями, а справжні арт-об’єкти – не забувайте оглядатись, можливо десь за рогом на ваш погляд зачекалась місцева Мона Ліза.
***
Коротенько розповім про Суми і Чехова і те, що Антон Павлович це місто називав «Уездный город С».
Як Чехов опинився в Сумах? Шукав затишне місце поправити здоров’я, а тут затишно, душевно і повітря цілюще. Чехов писав: «Я винайняв флігель в садибі за сто рублів за літо; флігель з трьох боків оточений садом; поруч ставок і річка. Буду все літо кружляти Україною і відвідувати ярмарки».
У цьому будинку Чехов — з братами, сестрою і матір’ю жили 2 літа поспіль. А згодом, на сторіччя дня народження поета в колишній дачі відкрили музей. Екскурсовод розповіла, що місцевим жителям Чехов неохоче зізнавався в тому, що він письменник. Зате про його медичний фах всі дізналися вже на наступний день — і тут же потяглися на прийом. Чехов навіть відвів приміщення для прийому хворих, в будинку досі збереглися склянки і пробірки. Музей-садиба досить атмосферний, особливо, якщо ви приїхали на самісінький початок робочого дня і окрім вас більше ні душі.
А розповідала я вам це все для того, аби пояснити появу кафе Чехов в Сумах. Це милий і цікавий простір де готують ідеальне еспресо.
***
Екскурсовод з краєзнавчого музею мені порадила скуштувати традиційну для Сум страву, печеню. Подають її в горщику, відкривши який ти одразу розумієш, що далі буде щось надзвичайне. Картопля з кількома видами м’яса і печінки, печериці і сир, це все із додаванням прянощів і різних трав. Як будете в Сумах – скуштуйте обов’язково.
***
А захід сонця вирушайте зустрічати за місто. В годині їзди автомобілем від міста в сторону російського кордону є невелике селище Могриця, а там унікальні крейдяні гори. Я про них дізналась все від того ж таксиста. Ідеальна місцина для завершення насиченого дня. Раніше на місці гір був кар’єр з видобутку крейди, а тепер – це чудове місце для романтичних прогулянок та фотосесій. Там же спробуйте собі на згадку знайти сувенір – доісторичну мушлю доісторичних молюсків.

***
Суми – місто від якого нічого особливого не очікуєш, але яке точно лишається картинками у голові. Купа молоді на вулицях, повільні пенсіонери у парках, екскурсоводи – це взагалі окреме моє відкриття. Тому поставте позначку у своєму планувальнику і слухайте Путівник наступного тижня, розкажу, що цікавого є поза містом, куди поїхати, якщо ви в Сумах і маєте кілька вільних днів.
Не падайте духом і заряджайтесь позитивом. Літу бути!

Поділитися

Може бути цікаво

Сумська громада увійшла в зону можливих бойових дій: що це означає для жителів

Сумська громада увійшла в зону можливих бойових дій: що це означає для жителів

Як хокеїсти з українським походженням підкорювали НХЛ: розповідає режисер фільму «ЮКІ»

Як хокеїсти з українським походженням підкорювали НХЛ: розповідає режисер фільму «ЮКІ»

Навчання управлінців для деокупованих територій: 80% кандидатів мають статус ВПО

Навчання управлінців для деокупованих територій: 80% кандидатів мають статус ВПО

Зараз працівник ТЦК має бути майстром перемовин — журналістка

Зараз працівник ТЦК має бути майстром перемовин — журналістка