Ілюстративне фото/ REUTERS
Гості: Антон Міхненко, військовий експерт, редактор журналу «Ukrainian Defense Review», керівник Дунайського сектору Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння, та — Сергій Сидоренко, редактор «Європейська правда».
Антон Міхненко: Росія фактично не має конкретних успіхів у напрямку Одеси та Миколаєва. Вони розуміють, що мають щось продемонструвати не лише на 9 травня, але й далі. Їм треба якось діяти. Коли ми знищили ракетний крейсер «Москва», вони почали боятися. Тепер намагаються створити другий фронт — за рахунок «Придністров’я», де перебуває ОГРВ (оперативна група російських військ). Там максимум до 1,5 тисячі осіб, так званих «миротворців». Фактично вони не готові до виконання якихось конкретних завдань. Проте рф розраховує на цих осіб. Крім того, в «Придністров’ї» є так звані силові структури. Це приблизно 7,5-8 тисяч осіб. Тож росія думає, що може об’єднати всі ці сили, щоб піти на Україну з боку Одеської та Миколаївської області.
Сергій Сидоренко: Крім бажання нападу треба ще мати технічну здатність. Я впевнений, що путін дуже хотів би поповнити свою присутність у «Придністров’ї» та дестабілізувати Молдову. Але це не так просто з технічної точки зору. Армія контингенту має замало боєздатного складу. Це не армія. Цього не достатньо. Така ж історія й з технікою. Для того, щоб досягнути своїх цілей, путіну треба бити ззовні. Було б непогано, щоб росія обрала повітряний шлях. Наші ППО в Одеській області з ними впораються.
Антон Міхненко: Ситуація з армією в Молдові досить важка. Чи зможуть вони протистояти росії у випадку вторгнення — велике питання. У них немає танкових підрозділів і загалом воєнної техніки небагато. Молдова звісно може оголосити загальну мобілізацію, але зброї для всіх просто не вистачить. Крім того, велика кількість населення виїхала з Молдови. Якщо робити зріз населення по віковій групі, то більша частина — люди за 45 років, а молодь воювати не готова. Молдова насправді нічого не планує. Вона банально не має для цього сил і бажання. Ні політична еліта, ні народ цього не хочуть. Агресія росії проти України та «Придністров’я» — дві найбільш схожі ситуації на пострадянському просторі. Попри це вони дуже відмінні по суспільному плані. Україна завжди була готова до військового протистояння, хоча й мала різні дискусії. У Молдові це взагалі не обговорюється. Після війни в 1992 році населення Молдови навіть не вважає росію ворогом. Політики, звичайно, не можуть йти проти волі народу. Я б сказав, що Санду досить смілива у своїх висловлюваннях.
Читайте також: У Молдові не готові до рішень по «Придністров’ю» і воліють, аби конфлікт був заморожений — Герасимчук
Антон Міхненко: Зараз ми повинні дотримуватися виваженої позиції. Вона має включати кілька складових:
— політична.
Молдавські політики повинні приїжджати в Україну та дивитися на нашу війну. Нещодавно був спікер парламенту у Бучі. Він, побачивши той жах, донесе це до свого парламенту. І це є дуже важливим для того, щоб у Молдові не вірили російській пропаганді. Тому що в деяких частинах Молдови все ще вірять путіну;
— демонстрація того, що ми не є ворогом для Молдови.
Україна завжди була партнером та надійним сусідом. Ми маємо наголошувати на цьому;
— мілітаристська.
Ми постійно маємо нагадувати, що ми поруч і не дозволимо дестабілізувати ситуацію.
Слухайте також: Нейтралітет для України — це пастка, адже ми на кордоні з рф — Чалий
Cергій Сидоренко: Так, Україна має спостерігати. Ми не повинні робити як росія і «рятувати» когось від когось. В будь-якому випадку участь України в «Придністровському» конфлікті буде розглядатися як агресія. Так, ми можемо збивати їх літаки. Але перш за все ми маємо турбуватися про себе. Захищати свої землі та свій народ. Зараз — це наша задача № 1.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS