До АТО наш герой жив звичайним життям, працював в сільському господарстві, мав дружину. Отримавши повістку до воєнкомату, не вагаючись, пішов в АТО.
«До армии работал в сельском хозяйстве, занимались овощами. Мать позвонила, говорит: «Тебе повестка». Я собрал вещи и уехал. 1-го приехал в военкомат, а второго мы уже уехали. Жена, правда, ушла – разводимся», – розповів він.
Анатолій Гончаров був мобілізований 1 вересня 2014 року, а через рік отримав тяжке поранення.
«Мобилизован 1 сентября прошлого года. Были прикомандированы то к 92 бригаде, а когда в сентябре этого года я получил ранение, то мы стояли с 24 бригадой за Крымским», – розповів Анатолій.
Був поранений неподалік населеного пункту Кримське, що на Луганщині. Перевіряючи територію блокпоста, наступив на міну, яка за дивних обставин не відскочила, чим і врятувала напарника Анатолія, але не його самого.
«Пошли с напарником проверить тропу, нарвались на встречную мину. Напарник прошел, а я наступил. Просто повезло. Я даже не понял, как это все получилось. Я просто почувствовал удар в ногу, и ногу не убрал, а наоборот назад поставил. Мина взорвалась у меня под ногой, не выпрыгнула. А если бы выпрыгнула, то легли бы вдвоем. А так напарник сразу начал по «зеленке» работать. И хорошо, что наши парни не побоялись, вынесли меня. Жгуты, правда, плохие у нас. Парни поснимали из себя ремни, перетянули ноги. Медики быстро подъехали, сначала на Лисичанск, там переложили в ГАЗельку, и на Северодонецк», – сказав він.
Анатолій відразу втратив праву ногу, а ліву лікарям, на жаль, не вдалося врятувати. На черзі протезування обох ніг в Харківському інституті протезування.
«Правую ногу мне сразу оторвало, а на левой срезало ступню по пятку. Привезли в госпиталь, пытались спасти. Не получилось, пришлось ампутировать. Уже переезжаю в институт протезирования – будем ставить протезы. Будем учиться ходить, и будем возвращаться!» – розповів Анатолій Гончаров.
Наш герой безмежно дякує лікарям, які його врятували та волонтерам, які ні на хвилину не покидали та допомагали чим могли.
«Правый сектор наш, харьковский, 15 запасной батальон, коляску мне подарили. Помогают ребята. Волонтерам спасибо. Каждый вечер заходят, чем могут – помогают. Более сплоченный народ стал, по крайней мере там. Нет того, как раньше было: «А, из Западной, с Восточной», – там такого уже нету. Там смотришь на человека, сможет ли он тебя вытащить или прикрыть тебе спину? А откуда он, кто он – все равно», – сказав він.
У планах Анатолія швидше одужати, привести себе у відмінну фізичну форму та повернутися в лави Збройних Сил України. Але не варто забувати про реабілітацію, без якої Анатолій не зможе повернутися до звичного життя, пропозицій якої, до речі, наш герой ще не отримував.
Допомогти Анатолію Гончарову ви можете, перерахувавши кошти на картку:
Приватбанк
5218 5722 1138 3893 (Сестра милосердя АТО)
Катерина Кадер з Харкова, програма «Українські герої», спеціально для «Громадського радіо»