Сьогоднішня історія в проекті «Українські герої» від “Громадського радіо” про Дмитра Бондаря. Перед мікрофоном автор та ведуча Лариса Мудрак. Дмитрові 26 років. Він одружений. У нього підростає донька 4-х років. Він житомирянин, хоча й народився на Вінничині.
«Я з самої першої мобілізації, яка була, пішов служити добровольцем. Спочатку був призваний на 10 днів на перекваліфікацію, підвищення кваліфікації – військові збори. Потім по закінченню 10 днів я залишився добровольцем.
Я служив строкову службу в 95-й бригаді. Туди і був призваний. У складі 95 бригади я прослужив до вересня місяця, потім перевівся в 90-й окремий батальйон, який був сформований на базі 95 бригади. Перевівся з батальйону в батальйон. І вже в складі цього батальйону 81 бригади був в Донецькому аеропорту.
Чесно хотів би навіть забути, не пам’ятати, але… Якщо ви колись бачили фільми про війну – це щось схоже. Вибухи, постріли, все летить, всі кричать. Отака от ситуація. Поранення я отримав в ніч з 17 на 18 січня.
Яка там ситуація зараз я не знаю. Про своїх побратимів, що я можу сказати? Про тих хто залишився живим, звичайно ці хлопці-герої. А про тих, кого вже з нами немає – вічна їм пам’ять…Герої не вмирають».
Ми вже рік як відчуваємо, що герої не вмирають. Дмитро Бондар багато розповідав про героїзм та щоденне життя військовослужбовців. Така чоловіча сильна дружба може здолати надважкі часи.
«Я скажу вам так, ми робимо зі своєї сторони, як військовослужбовці ми робимо все. Життя свої віддаємо і повністю віддаємося цій війні. Держава наша повинна подумати про нас, про наші родини. Менше бюрократії .
Довідку я ще ніяку не отримав. Тільки волонтери – юристи, які приходять сюди, вони єдині кому не все одно, які щось допомагають, які хочуть допомогти і підказують який треба пакет документів. Якщо чесно сказати, коли я збирався на цю війну я не йшов заради учасника бойових дій. Тоді про це навіть не йшло мови. В нас відбирали Крим і потрібно було діяти і йти добровольцем, так і пішов. Я тут не через учасника бойових дій, а тому, що моя держава в небезпеці була. Вона і є зараз в небезпеці. Як нормальний чоловік, як громадянин я повинен зробити те, що в моїх силах».
Дружина Віталія Ірина постійно знаходиться поруч з ним й щиросердно кидається допомагати всім пораненим й в палаті, де вони знаходяться, й в сусідніх палатах. Я декілька разів (зогляду на її поведінку та чуйність) плутала її з волонтерами. Ірина й дійсно допомагає, якщо відчуває, що її допомомга потрібна. В перші ж дні після смерті в госпіталі пораненого Єдуарда Панченка, саме Ірина Бондар – дружина пораненого Дмитра Бондара, зорганізувла допомогу вагідній вдові Єдуарда –Катерині.
А от родині Бондарів навзаєм допомогти можемо ми. Телефон Ірини Бондар 0638319405, картка для отримання коштів в Приватбанку -4405882304072097
Це була програма Громадського радіо Українські герої. ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дарья Куренная. Звукорежисер програм Українські герої Ігор Онисенко. Істоія Дмитра Бондаря – на сайті Громадського радіо.
Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.
